Потеліжник

? Потеліжник
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Трупіалові (Icteridae) Рід: Потеліжник (Gymnomystax) Leach, 1814 Вид: Потеліжник
Біноміальна назва
Gymnomystax mexicanus (Linnaeus, 1766)
Ареал виду
Синоніми
Oriolus mexicanus Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище: Gymnomystax mexicanus Віківиди: Gymnomystax mexicanus EOL: 45513460 ITIS: 560330 МСОП: 22724166 NCBI: 84819 Fossilworks: 372261

Потелі́жник[2] (Gymnomystax mexicanus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Потеліжник (Gymnomystax).

Таксономія

Пара потеліжників

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис потеліжника до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком, який, як він помилково вважав, походив з Нової Іспанії. Він використав французьку назву Le troupiale brun de la Nouvelle Espagne та латинську назву Icterus Fuscus Novae Hispaniae[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[5]. Одним з цих видів був потеліжник, для якого Лінней придумав біномінальну назву Oriolus mexicanus[6]. У 1850 році німецький натураліст Людвіг Райхенбах помістив потеліжника у монотиповий рід Gymnomystax[7]. Типовою місцевістю цього виду Лінней визначив Мексику, однак пізніше вона була виправлена на Каєнну у Французькій Гвіані[8].

Опис

Довжина птаха становить 30 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия, плечі і нижня частина тіла яскраво-жовті, спина, крила, надхвістя і хвіст чорні, на нижніх покривних перах крил жовта смуга. Очі карі, навколо очей чорні кільця, дзьоб великий, чорнуватий, лапи чорнуваті. Голос — гучні, скрипучі крики.

Поширення і екологія

Потеліжники мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть на трав'янистих луках на берегах річок, місцями порослих деревами і чагарниками, на болотах, річкових островах і в галерейних лісах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 950 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів.

Потеліжники живляться безхребетними, зокрема дощовими черв'яками, гусінню і летючими комахами, а також жабами і плодами, іноді насінням. Сезон розмноження у них триває в травні-червні. Гніздо чашоподібне, діаметром 17 см, робиться з сухої трави і стебел, встелюється корінцями. Яйця блакитнуваті, поцятковані чорними, коричневими і фіолетовими плямками. Інкубаційний період триває 18 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Вони приносять їм у дзьобі дрібних безхребетними і жабок. Потеліжники іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Gymnomystax mexicanus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 жовтня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 жовтня 2022.
4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 105—106.
5. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
6. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 162.
7. Reichenbach, Ludwig (1850). Avium Systema Naturale. Das natürliche System der Vögel. Dresden: Expedition der Vollständigsten Naturgeschichte. Plate 73.
8. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-list of birds of the world. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 166.

Джерела

• Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.