Попов Андрій Олексійович

Попов Андрій Олексійович
Ім'я при народженні	Попов Андрей Алексеевич
Народився	12 квітня 1918(1918-04-12) Кострома, РРФСР
Помер	10 червня 1983(1983-06-10) (65 років) Москва, РРФСР
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Q4525110?
Заклад	Московський художній театр
Роки діяльності	з 1940
Партія	КПРС
IMDb	ID 0691324
Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Андрій Попов у фільмі "Приборкання норовливої" (1961)

Попов Андрій Олексійович (12 квітня 1918, Кострома, РРФСР — 10 червня 1983, Москва, РРФСР) — радянський російський актор театру і кіно, театральний режисер, викладач. Лауреат Сталінської премії (1950). Заслужений артист РРФСР (1954). Народний артист РРФСР (1959). Народний артист СРСР (1965). Професор (1973). Кавлер орденів Трудового Червоного Прапора (1967) і Жовтневої Революції (1978).

Біографія

Народився в сім'ї театрального режисера Олексія Дмитровича Попова. Підлітком дебютував у кінематографі в 1930 році в картині свого батька «Велика неприємність» (учень).

Закінчив студію при Центральному Театрі Радянської Армії (1939).

З 1940 року — актор, а з 1963 року — головний режисер Центрального театру Радянської Армії.

З 1974 року — актор Московського художнього академічного театру (МХАТ). 

У 1976–1979 рр. — одночасно головний режисер Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського.

Зіграв понад п'ятдесят ролей в кіно і фільмах-спектаклях.

Брав участь у записі радіовистав, працював на дубляжі кінофільмів, озвучуванні мультфільму «Пригоди Чичикова. Ноздрьов» (1974).

З 1968 року викладав у Державному інституті театрального мистецтва, з 1973 року — професор.

Пішов з життя 10 червня 1983, похований на Введенському кладовищі в Москві.

Фільмографія

Акторські роботи:

• «Мусоргський» (1950, Римський-Корсаков)
• «Незабутній 1919 рік» (1952, Микола Неклюдов)
• «Шведський сірник» (1954, Еміль Дюковський, слідчий)
• «Отелло» (1955, Яго)
• «Челкаш» (1956, Челкаш)
• «Поєдинок» (1957, Василь Нілович Назанський, поручик)
• «Мрії здійснюються» (1959, Петро Тарасович Ільченко, головний інженер)
• «Приборкання норовливої» (1961, Петручіо)
• «Усе залишається людям» (1963, отець Серафим)
• «Сьомий супутник» (1967, Євген Павлович Адамов)
• «Гамлет» (1964, епізод)
• «У місті С.» (1966, Чехов)
• «Денні зірки» (1966, батько Ольги Берггольц)
• «Приборкання вогню» (1972, Микола Іванович Логунов)
• «Учитель співу» (1972, Єфрем Миколайович Соломатін)
• «Повість про людське серце» (1974, Сергій Сергійович Кримов, кардіохірург)
• «Як Іванко-дурник по диво ходив» (1977, Лукомор'я Лукоморич, недовірливий чарівник)
• «Діалог» (1977)
• «Сватання гусара» (1979, лихвар Потап Іванович Лоскутков)
• «Кілька днів з життя Обломова» (1979, Захар)
• «Кафедра» (Завалишин, професор)
• «Сонячний вітер» (1982, Микола Званцев) та ін.

Грав в українській стрічці «Остання справа комісара Берлаха» (1971, Фриц Эменбергер).

Джерела

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.331. (рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)