Поліщук Катерина Олександрівна
Катерина Олександрівна Поліщук (позивний — Пташка, Пташка зі сталі; нар. 31 березня 2001[1], с. Соснівка Тернопільської області, Україна[2]) — українська поетеса, акторка, парамедик-доброволець Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). Почесна громадянка Тернополя (2022). У 2022 році увійшла до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[3]. ЖиттєписКатерина Поліщук народилася 31 березня 2001 року у селі Соснівці, нині Шумської громади Кременецького району Тернопільської области України. 2020 року закінчила навчання у відділі співу Тернопільського мистецького фахового коледжу, працювала в київській мотошколі «The Riders». Навесні 2021 року у Києві пройшла курси домедичної допомоги та вирушила надавати допомогу бійцям в зону бойових дій на Донеччину. Парамедик медичного батальйону «Госпітальєри». Під час війни 2022 приїхала працювати до госпіталя в Маріуполі. Росіяни розбомбили шпиталь, після чого Катерина з іншими парамедиками потрапила на завод Азовсталь[4]. Стала відома завдяки виконанню кількох українських патріотичних пісень (зокрема «Зродились ми великої години», «Нам не страшний червоний гніт», «Батько наш — Бандера») в підвалах «Азовсталі». 19 травня 2022 року Катерина з іншими медиками та військовослужбовцями, виконуючи наказ президента Зеленського, вийшла з заводу «Азовсталь», після чого всі оборонці «Азовсталі» потрапили у російський полон[5]. Втратила в оточеному Маріуполі коханого Ярослава та близького друга Віталіка, котрі служили у 36 ОБрМП [6]. 21 вересня 2022 року відбувся обмін полоненими, серед них була й Катерина[7][8]. 20 листопада 2022 року у фіналі 12-го сезону шоу «Голос країни» виконала українську колискову «Спи, маленький козачок»[9]. Після повернення з полону Пташка долучилася до 59-ої ОМПБр і в березні 2024 воювала на Авдіївському напрямку за населений пункт Первомайське[10][11]. В червні 2024 року Пташка повідомила, що була змушена припинити співпрацю з 59-ю ОМПБр "через ряд непоборних обставин". Вона пообіцяла "повернутися незабаром", але наголосила, що зараз їй "потрібна тиша"[12]. ТворчістьВірші друкувалися у газеті «Вільне життя плюс», у поетичних збірках. Авторка збірки поезій «Мелодія душі». Акторка вистави Лілі Костишин і Богдана Мельничука «Розлучені теж сміються» Тернопільського народного драматичного театру-студії «Сузір'я». Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
|