Політичне відчуження

Політичне відчуження — це втрата зв'язку між державою і суспільством, між особою і владою в рамках політичного простору, яка супроводжується комбінацією складних почуттів (незадоволення, безсилля, розчарування), а також процесами дистанціювання і віддалення в суспільстві.

В термінології Ю. Габермаса, політичне відчуження — це порушення репродукції політичної влади, що викликається втратою мотивації учасників життєвого світу до її легітимації.

Види відчуження

На сучасному етапі класична класифікація видів має такий вигляд:

• відчуження екзистенціональне;
• відчуження культурне;
• відчуження політичне.

Виходячи з сфер суспільного життя:

• політичне відчуження (Руссо);
• економічне відчуження (Карл Маркс, Макс Вебер);
• соціальне відчуження (концепції Питирим Сорокін і Еміль Дюркгейм);
• культурне відчуження (праці Зіммеля).

Причини політичного відчуження

Причини відчуження ми повинні розглядати з двох позицій: з позиції суспільства і з позиції влади. Основними причинами політичного відчуження з боку влади є:

• бюрократичні настрої;
• делегування;
• політичний фетишизм;
• самоосвячення.

Що стосується причин відчуження з боку суспільства, то ними є:

• зустрічна реакція;
• відчуття незадоволення владою;
• відсутність підтримки з боку влади;
• втрата мотивації до легітимації діючої влади;
• низький рівень політичної культури;

Наслідки відчуження

Комплекс причин відчуження приводить до наступних наслідків:

• відносна депривація;
• екстремістські рухи;
• політична маргіналізація;
• політичний абсентеїзм;
• символічність політики

Література

• С. Кисельов. Відчуження політичне // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 105. — ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання

• Феномен політичного відчуження в сучасному українському суспільстві^[недоступне посилання з липня 2019]
• Відчуження політичне // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.