|
Поляков Дмитро Миколайович
Дмитро Миколайович Поляков (нар.. 19 січня 1968, Київ, Українська РСР) — радянський і український тенісист і тенісний тренер, майстер спорту СРСР міжнародного класу. Чемпіон СРСР з тенісу (1989 рік — змішаний парний розряд, 1990 рік — чоловічий одиночний розряд) і переможець Відкритого чемпіонату Югославії 1991 року. БіографіяДмитро Поляков народився 1968 року в Києві. У 1987 році переїхав до Харкова, де став студентом філологічного факультету Харківського державного університету[2]. Ігрова кар'єраДмитро Поляков вперше виступив у професійному тенісному турнірі в 1986 році, коли провів один матч у «челленджері» в Дортмунді. Регулярне участь у турнірах цього рівня він розпочав у 1989 році, перемігши в липні у Фюрті (ФРН) як в одиночному, так і в парному розряді (з Володимиром Габрічідзе). У цьому році він також став чемпіоном СРСР у міксті, де його партнеркою була Наталія Медведєва, а у фіналі чоловічого парного розряду поступився в парі з ужгородцем Йосипом Крочко. Наступного року він став чемпіоном СРСР у чоловічому одиночному розряді, перегравши у фіналі в чотирьох сетах Андрія Ольховського[3]. У травні 1990 року він був запрошений до збірної СРСР на матч Кубка Девіса з португальцями і приніс команді очко в парній грі разом з Андрієм Чесноковим. Потім на Вімблдонському турнірі Поляков успішно подолав кваліфікаційний відбір і в першому колі основного змагання вів 2-1 по сетах у екс-чемпіона Пета Кешу, проте досвід австралійського тенісиста допоміг тому в підсумку виграти цей матч[4]. Пік професійної кар'єри Дмитра Полякова припав на 1991 рік, коли в травні і на початку червня він тричі виходив до фіналу професійних турнірів. Спочатку він став переможцем Відкритого чемпіонату Югославії, що входить до календаря АТР-туру, перегравши послідовно трьох суперників з першої сотні рейтингу, включаючи 54-ту ракетку світу Франсиско Клавета у чвертьфіналі та 66-у ракетку світу Хав'єра Санчеса у фіналі. Після цього він виграв «челленджер» у Білефельді (Німеччина) і вийшов до фіналу у Фюрті, але там змушений був припинити боротьбу в середині другого сету. Після цих досягнень він увійшов до числа ста кращих тенісистів світу згідно рейтингу АТР. У липні він вийшов до парного фіналу ще одного турніру АТР, Відкритого чемпіонату Австрії, де його партнером був перуанець Пабло Аррайя. Після розпаду Радянського Союзу Поляков виступав у Кубку Девіса за збірну України, захищаючи кольори національного прапора з 1993 по 1998 роки. Передбачалося, що після закінчення навчання він присвятить себе професійному тенісу, але кар'єру тенісиста у нього не склалася: свої останні «челенджери» він виграв у 1993 році, хоча і продовжував виступати до 1999 року. Одним з найкращих результатів за кар'єру став для нього в ці роки вихід до півфіналу Кубка Кремля 1993 року після перемог над трьома суперниками з першої сотні рейтингу, в тому числі над 26-ю ракеткою світу Амосом Мансдорфом. Свої останні матчі в професійних турнірах він провів в серпні 1999 року, коли тричі поспіль програв у першому колі українських «ф'ючерсів». Подальша кар'єраПісля закінчення активної кар'єри Поляков працює як професійний тренер і спортивний менеджер[5]. У 2009 році він відкрив тенісну школу в Станишівці Житомирської області[6]. Він також співпрацює з порталом HotSport.ua як тенісний експерт[7]. Участь у фіналах турнірів АТР і ATP Challenger за кар'єру (2+13)
Одиночний розряд (1+5)Перемоги (1+4)
Поразка (0+1)
Парний розряд (1+8)Перемоги (0+5)
Поразки (1+3)
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
