Полоцький Софійський монастир

Полоцький Софійський монастир
Руїни Софійського монастиря (1889—1891)
Статус	не існує
Країна	Білорусь : ISO3166-1 alpha-3:BLR; ISO3166-1 цифровий:112;
Розташування	Полоцьк, Вітебська область
Конфесія	Руська Унійна Церква
Орденська приналежність	Василіяни
Тип будівлі	монастир
Архітектурний стиль	Віленське бароко
Архітектор	Йоган-Кристоф Глаубіц
Стан	монастир знищений

Полоцький Софійський монастир василіян — неіснуючий василіянський монастир при унійному архикатедральному соборі святої Софії в м. Полоцьк (Білорусь). Стояв на правому березі Двіни, на Верхньому Замку. Збудований для монахів-василіян. Пам'ятка архітектури віленського бароко.

Утворював єдиний архітектурний ансамбль із соборною церквою Святої Софії. На початку XX ст. влада Російської імперії зруйнувала монастирські корпуси.

Історія

Унійний Софійський монастир у Полоцьку існував при Соборі святої Софії з початку XVII ст. (історик Василіянського Чину о. Михайло Ваврик подає дату 1653 рік), проте остаточно василіяни закріпилися при катедрі щойно у період відносного спокою, пов'язаного із Андрусівським перемир'ям.

11 липня 1705 року московські вояки і цар Петро І вбили в архикатедральному храмі святої Софії чотирьох василіян Полоцького Софійського монастиря. Упродовж 1705—1711 років пограбований москалями монастир стояв пусткою, а в соборі був склад боєприпасів і військової амуніції. 1 травня 1710 року боєприпаси вибухнули і перетворили собор у руїни[1].

У середині XVIII ст. поруч з відновленим собором архітектор Йоган-Кристоф Глаубіц побудував монументальний монастирський корпус.

У XVIII ст. у цьому монастирі завжди проживало багато ченців, оскільки тут існували студії для василіян (свого роду невелика монаша семінарія). Так, наприклад, у 1745 році було 9 слухачів філософії; у 1754 всіх ченців було 20, а з них 3 богослови і 6 філософів[2]; у 1772 році — всіх 35, 1774 — всіх 41. У наступному столітті кількість ченців у монастирі дещо зменшилась: 1804 — 17 священиків і 6 студентів, 1828 — 6 священиків і 5 студентів. З 1806 року при монастирі діяла також семінарія для єпархіального клиру, у якій спочатку навчали василіяни, але після 1828 року їх усунуто.

Після скасування Берестейської унії в 1839 році влада Російської імперії насильно відібрала монастир і передала його Московському патріархату.

Пізніше будівлі монастиря прийшли в занепад і на початку XX ст. (до 1912 року) російська влада знищила пам'ятку.

Настоятелі

Польський історик Ян Марек Ґіжицький (Wołyniak) у статті «Bazyljańskie klasztory unickie w obrębie prowincji Białoruskiej»[3] подає відомості про настоятелів Полоцького Софійського монастиря:

• о. Йосафат Бражиц (1671 — бл. 1681)
• о. Йосиф Бабинський (згаданий у 1683 році)
• о. Лев Кишка (1699—1703)
• о. Яків Кізіковський (вбитий вояками Петра І 11 липня 1705 року)
• о. Лаврентій Капарський
• о. Йосиф Сапарович (був на Замойському синоді 1720 року)
• о. Патрикій Жиравський
• о. Василь Полатило (1730)
• о. Іраклій Лісанський (згаданий 1736, був до 1747)
• о. Сильвестр Артецький (1747—1759)
• о. Юрій Шаталович (1761—1770)
• о. Климентій Жаба
• о. Самуїл Новаковський (кін. XVIII ст., нунцій Літта призначив його архимандритом Полоцького монастиря «ku wielkiemu niezadowoleniu Zakonu, bo tam nigdy opactwo nie istniało»; був ще 1807 р.)[4]
• о. Панкратій Лешко (1815)
• о. Йосиф Клосовський (1828)

Архітектура

Пам'ятка архітектури віленського бароко.

Галерея

Історична графіка

• Історична графіка
• 
  25 липня 1812 р.
• 
  25 липня 1812 р.
• 
  1812 р.
• 
  1844 р.

• 
  1893 р.
• 
  1898 р.
• 
  Наполеон Орда, 1875 р.
• 
  За Наполеоном Ордою, 1880

Історичні фотографії

• Історичні фото
• 
  1889—1891 рр.
• 
  1903 р.
• 
  1905 р.
• 
  1910 р.

• 
  1910 р.
• 
  1910 р.
• 
  1910 р.
• 
  1910 р.

• 
  травень 1910 р.
• 
  1911 р.
• 
  1912 р.
• 
  Листівка 1915 р.

• 
  Листівка 1915 р.
• 
  Листівка 1916 р.
• 
  Листівка 1916 р.
• 
  Листівка 1916 р.

Примітки

1. Собор Святой Софии, Премудрости Божией, в Полоцке / Исторические справки / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 2 травня 2018.
2. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 95.
3. Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie… — S. 185—192, 269—273.
4. Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie… — S. 270.

Джерела

• Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. — Рим, 1979. — 217 с.
• Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
• Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie w obrębie prowincji Białoruskiej // Przewodnik Naukowy i Literacki. — 1907. — cz. 35. — S. 73—96, 171—192, 269—288, 361—378, 461—480. (пол.)

Історія   Архітектура   Католицтво   Білорусь