Йоган-Кристоф Глаубіц

Йоган-Кристоф Глаубіц
Народився7 березня 1710(1710-03-07)[2]
Свідниця, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[3]
Помер30 березня 1767(1767-03-30)[1] (57 років)
Вільнюс, Річ Посполита
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьархітектор, реставратор
Знання мовнімецька
Напрямокбароко
Magnum opusСофійський собор, Церква Свв. Петра і Павла та монастир оо. Василіян (Беразвеччя), Архієрейський палац (Могильов) і Church of the Exaltation of the Holy Cross, Lidad

Йоганн-Крістоф Ґляубіц (нім. Johann-Christoph Glaubitz, пол. Jan Krzysztof Glaubitz, лит. Jonas Kristupas Glaubicas, бл. 1700, Свідниця — 30 березня 1767, Вільно)[4] — польський архітектор німецького походження, творець віленського бароко, працював у Вільнюсі з 1737 року; лютеранин.

Біографія

Народився, ймовірно, в Сілезії в (за іншою версією в одному з міст Королівської Пруссії, можливо, це були: Хелмно, Ельблонг або Торунь)[5]. У 1732—1733 роках був учнем муляра у Гданську у майстра Готфріда Форстера. У 1737 році він згадується у Вільнюсі ще як простий муляр. Ймовірно, здобув ступінь майстра десь у 1736—1737 роках[5]. Його першою підтвердженою роботою є реконструкція церкви євангелистів у Вільнюсі в 1739—1743 роках.

Праці

  • реконструкція після пожежі церкви євангелистів у Вільнюсі, 1739—1743[5],
  • палац Антонія Міхала Паца в Єзні,
  • палац у Струні, 1749,
  • костел у Столовичах (після Йозефа Фонтани з 1743 року) та вівтар у цьому костелі[5],
  • після пожеж 1737, 1748 і 1749 років відбудував житлові будинки Вільнюса,
  • перебудував костел св. Катерини у Вільнюсі (1741—1744) та каплицю Провидіння у 1746 році[5],
  • купол і фронтони костелу Пресвятого Серця Ісуса у Вільнюсі,
  • з 1748 року фасад костелу Івана Хрестителя та Івана Богослова у Вільнюсі (як муляр працював над костелом раніше у 1739—1743 роках)[5],
  • реставрація костелу св. Анни у Вільнюсі (1747); серед іншого, спорудження трьох барокових вівтарів,
  • іконостас у церкві Святого Духа у Вільнюсі; контракт 1753, проєкт 1761[5],
  • фасад, фронтон, кафедра і головний вівтар в унійному соборі в Полоцьку (1738—1765)[6],
  • Костел Святого Духа у Вільнюсі, включаючи купол і фронтони (1753—1770)[5], вівтарі за проєктом з 1775—1776 років Францішека Ігнація Гоффера,
  • домініканський костел у Заб'єллах-Волинцях 1749 року, але без веж, збудованих у 1764—1766 роках[5],
  • проєкт купола костелу св. Казимира у Вільнюсі (авторство невідоме, ймовірно, автором був Томаш Жебровський),
  • костел єзуїтів у Динебурзі (Двінську), Латвія (авторство не визначене, костел не існує),
  • палац Лопачинських (Олізарна) у Вільнюсі (Бернардинський бульвар),
  • купол єзуїтського костелу св. Йосифа у Вітебську (1760 р.),
  • василіянський монастир у Вільнюсі після 1761 року (без Василіянської брами, імовірно, за проєктом Антоніо Паракки)[5],
  • палац православних архієпископів у Могильові (1772—1785).

Галерея

  • Полоцьк — головний вівтар
    Полоцьк — головний вівтар
  • Столовичі — головний вівтар (за іконостасом)
    Столовичі — головний вівтар (за іконостасом)
  • Вільнюс — вівтар у церекві Святого Духа
    Вільнюс — вівтар у церекві Святого Духа
  • Вільнюс — каплиця Провидіння
    Вільнюс — каплиця Провидіння
  • Вільнюс — костел святої Катерини
    Вільнюс — костел святої Катерини
  • Заб'єлли-Волинці (без веж)
    Заб'єлли-Волинці (без веж)
  • Вільнюс — костел Святого Духа
    Вільнюс — костел Святого Духа
  • Вільнюс — фронтон над пресвітерієм костелу Святої Катерини
    Вільнюс — фронтон над пресвітерієм костелу Святої Катерини
  • Полоцьк — фронтон над пресвітерієм собору
    Полоцьк — фронтон над пресвітерієм собору
  • Вільнюс — костел візиток
    Вільнюс — костел візиток
  • Вільнюс — брама василіянського монастиря
    Вільнюс — брама василіянського монастиря

Примітки

  1. ↑ а б Structurae — Ratingen: 1998.
  2. ↑ http://old.zviazda.by/ru/archive/?idate=2012-03-07
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133585077 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Glaubitz Jan Krzysztof, Encyklopedia PWN: źródło wiarygodnej i rzetelnej wiedzy. encyklopedia.pwn.pl (пол.). Процитовано 28 грудня 2023.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012.
  6. ↑ W. Boberski. Późnobarokowa cerkiew katedralna w Witebsku i jej rzymski pierwowzór // Biuletyn Historii Sztuki, LXII, 2000, nr 1-2.— S. 144.

Джерела

  • Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012.
  • Stanisław Lorentz. Jan Krzysztof Glaubitz — architekt wileński XVIII wieku. — Warszawa 1937.
  • Jerzy Pałubicki. Informacja o pobycie Jana Krzysztofa Glaubitza w Gdańsku // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1.
  • Drema Vladas. Materiały do historii sztuki Wielkiego Księstwa Litewskiego. Jan Krzysztof Glaubitz, Jan Hedel, Jan Melich // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1.


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.