Пойченко Михайло Іванович
Михайло Іванович Пойченко (1 листопада 1909, Фурманівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 16 червня 1992, Київ) — радянський і український кінооператор документального кіно. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Член Спілки кінематографістів СРСР (1962). Біографічні відомостіНародився 1 листопада 1909 року у с. Фурманівка (нині Кіровоградської області) у селянській родині. У 1930 році закінчив 2 курси заочного відділення Київського робітфаку. У 1929—1933 роках навчався на заочному відділенні операторського факультету Державного технікуму кінематографії (ДІКу). У 1936—1940 роках — асистент-оператор, з 1941 — оператор Краснодарського корпункту Ростовської студії кінохроніки. Фронтовий кінооператор у роки німецько-радянської війни. Оператор кіногруп Південного, Північно-Кавказького, 2-го Білоруського, 2-го Українського фронтів. Його фронтові сюжети використано у серіалі «Велика Вітчизняна війна» (1978–1980). У 1945—1950 роках — оператор Литовської студії кінохроніки, у 1950—1957 роках — оператор Ростовської студії кінохроніки. Був членом Спілки кінематографістів УРСР. Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України. Помер 16 червня 1992 року у Києві. Михайлу Пойченку присвячено документальний фільм «Сорок років по тому» (1984; режисери: П. Гіржман, В. Шкляревський). Фільмографія
НагородиНагороджений орденами та медалями, серед яких[1]:
ПриміткиДжерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia