Мати Євдокія Мартинівна Грабченко (1900 — 1989) була вчителькою. З Кам'янця-Подільського Микола невдовзі переїхав у с. Вахнівці Староушицького району, а наприкінці 1920-х у с. Карачіївці Віньковецького району, де вчителювала його мати, а згодом і в с. Карижин.
Першого вірша надрукував 1940 у Віньковецькій районній газеті. Закінчив 1940 середню школу у Віньківцях і вступив до Українського комуністичного інституту журналістики в Харкові, звідки добровольцем пішов на фронт. Був кулеметником. Після тяжкого поранення в листопаді 1941 (с. Дяково на Луганщині) та виходу зі шпиталю навчався (1942–1943) на історико-філологічному факультеті Саратовського університету.
Після визволення території України працював кореспондентом газети «Комсомольское знамя» по Полтавській області, першим секретарем Диканського районного комітету ЛКСМУ. У січні 1945 повертається у Віньківці, працює відповідальним секретарем у районній газеті «Радянський патріот» (до 1946), вступає до партії.
1946–1953 — власний кореспондент, а з грудня 1949 відповідальний секретар газети «Радянське Поділля» (Хмельницький).
За направленням Хмельницького обкому партії навчався 1953–1956 у Москві у Вищій партійній школі на відділенні журналістики. Після цього працював завідувачем відділу і відповідальним секретарем газети «Радянська культура» (1956–1958), відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу «Україна» (1958–1969), головним редактором журналів «Соціалістична культура» (вересень 1969 — липень 1972), «Україна» («Юкрейн») (липень 1972 — грудень 1984).
Брав участь у гонінні Б.Антоненка-Давидовича, написавши статтю «В ролі жебрака» (Літ. Україна, 1973 р.), у якій проголосив арешт його сина закономірним наслідком «ідеологічної невитриманості» письменника, що отримує посилки з-за кордону.
Від лютого 1987 — старший викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор газети «Патріот» Інституту журналістики.
Твори
Збірки поезій
«Співає Поділля» (1954)
«Зацвіли каштани» (1960)
«Люблю» (1962)
«Чому пахнуть квіти» (1963)
«Душа і дума» (1964)
«Наснага» (1966)
«Зоря-зоряниця» (1971)
«Обрії любові» (1973)
«Джерела б'ють» (1976)
«Утвердження» (1977)
«Вірю в молодість» (1979)
«Червоні гвоздики» (1982)
«Вибране» (1983)
«Світанковий грім» (1985)
«Жовтневе колосіння» (1989)
«Вишневий сніговій» (1990)
«Уроки» (1998)
«Надія» (2000)
«Де кохання, там і Бог» (2007)
«На крутосхилах»(2007)
«Доля» (2007)
«Келих осіннього вина» (2007)
«Іскри і зерна» (2007)
«Іду на Ви» (2008)
«Огонь» (2008)
«Колія» (2009)
«Поділля, колиско моя» (2009)
«Буремні літа» (2009)
«Благословенна будь, любове» (2009)
«Сонети» (2009)
«Мій Ангел» (2010)
«Обеліски» (2010)
«Селена» (поема) (2010)
«Кредо» (2010)
«Доброволець» (2011)
«Ой упала зоря» (2011)
Збірки публіцистичних статей і нарисів
«Революція перемогла» (1968),
«З думою про Леніна» (1980),
«Першооснови журналістської творчості» (1992),
«Публіцистика як система жанрів»,
«Кроки до професіоналізму» (1998),
«До побачення в Ельдорадо» (2008).
Поезії Подоляна перекладено російською, англійською, білоруською, узбецькою, німецькою, угорською мовами.
Окремі твори покладено на музику.
Відзнаки та премії
Заслужений працівник культури України (1973).
Член Академії Вищої школи.
Відмінник освіти України (1997).
Відзнака ІІІ ступеня Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка (2009).
Почесна грамота (1966) і Грамота Верховної Ради УРСР (1983).
Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1979) за публіцистичні статті та нариси в періодичній пресі 1976–1978.
Республіканська премія імені Ярослава Галана (1970).
Імена України. Біографічний щорічник. — 2001. — С. 444.
З подільського кореня. Штрихи до літературного портрета Миколи Подоляна. — К., 2008.
Шляхами успіху. Київський національний університет. — Том ІІІ. — С. 83.
Микола Подолян: Біографічна довідка // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 218.
Про присудження Державних премій Української РСР ім. Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури 1979 року // Україна. — 1979. — 18 березня (№ 11). — С. 7.
Моргаєнко П. Пісня братерства // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 3—8.
Логвиненко М. Пісня любові // Подолян М. Вибране. — К., 1983. — С. 5—13.
Ковнер О. Джерела б'ють // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1986. — 3 вересня. — С. 4.
