|
Подвала Валерій Давидович
Валерій Давидович Подва́ла (25 квітня 1932, м. Ростов-на-Дону, РФ — 5 липня 2003, Київ) — український композитор, автор музичних творів для дітей та юнацтва, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Член Національної спілки композиторів України (1965). Лауреат премії імені В. Косенка (2001). ЖиттєписНародився 25 квітня 1932 року в Ростові-на-Дону в творчій родині: батько, Давид Юлійович Подвала, та мати, Валерія Петрівна, були художниками. Дитинство майбутнього композитора припало на сурові воєнні роки. Музичні здібності хлопчика виявилися вже у ранньому дитинстві, у 5 років він почав опановувати скрипку. У 1947 році закінчив музичну школу і склав іспити до Ростовського музичного училища. Навчався на двох факультетах — струнному та композиторському[1]. Службу в армії проходив в ансамблі пісні і танцю Північно-Кавказького військового округу, який очолював диригент Анатолій Тополь. Робив оркестровки для цього колективу, навчився грі на баяні, кларнеті, тубі, домрі, ударних інструментах[1]. Після служби в армії блискуче склав іспити до Київської консерваторії, де навчався на двох факультетах — композиторському (клас професора А. Я. Штогаренка) та диригентському (клас М. М. Канерштейна). Курс гармонії та поліфонії проходив у Л. М. Ревуцького. Був одним з найкращих студентів випуску 1959—1960 рр.[2]. З 1960 року майже 40 років викладав у Київському музичному училищі (нині — Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра): читав лекції з усього комплексу теоретичних дисциплін — сольфеджіо, теорії музики, гармонії, поліфонії, оркестрування, композиції. Багато років очолював музично-теоретичний відділ та був головним методистом цього учбового закладу. Серед учнів — І. Кириліна, О. Гелашвілі, Б. Працюк, В. Ракочі та ін. У 1993 році[3] започаткував проведення у Києві міського конкурсу юних композиторів, який нині носить його ім'я[4][5]. 2001 року композитор став першим лауреатом Премії імені Віктора Косенка[6]. Помер В. Д. Подвала у Києві 5 липня 2003 року, похований на Берковецькому кладовищі[3]. ТворчістьЯк композитор, Подвала зробив значний внесок у розвиток української дитячої музики. Його численні музичні твори для дітей та юнацтва увійшли в репертуар музичних шкіл України. У доробку В. Д. Подвали є також казки, загадки та вірші для дітей. Головне творче надбанням композитора — серія збірок для дітей «Створюймо музику». Це — унікальний посібник для розвитку творчих навичок у дітей різного віку[1]. Основні твориТвори для симфонічного оркестру — Симфонія (1960; 2-а редакція — 1976), рондо «Гумореска» (1957); для скрипки з оркестром — Концерт (1967; 2-а ред. — 1975), Рапсодія (1953), «Думка-шумка» (1975); для духового оркестру — «Олімпійський марш» (1979), «Карпатські візерунки» (1980); для струнного квартету — «Український квартет» (1959; 2-а ред. — 1965); Фортепіанний квартет (1976); для скрипки і фортепіано — 6 п'єс (1987); для фортепіано — Прелюдія і Фуга (1987), цикл дитячих п'єс (1973—1977); для виборного баяна — Партита (1981), Соната (1984), для труби й фортепіано — «Трембіта» (1986); хор «Аскольдова могила» (1956, слова В. Сосюри); романси; музика до радіопередач; музична гра для дітей «Відгадай-но!». Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
