Повстання Карпоша

Повстання Карпоша
Дата: жовтень 1689 року Місце: Результат: придушення повстання

Повстання Карпоша[1] — антитурецьке повстання на території сучасних Болгарії та Північної Македонії, підняте в жовтні 1689 року. Вождем повстання був Петро на прізвисько «Карпош», уродженець села Войниця (нині община Чашка Північної Македонії). В молодості він втік на шахту у Валахії, але потім перебрався в Родопські гори, де жив у місті Доспат. Карпош став відомим гайдуком і після вступу військ Священної Римської Імперії у війну проти Туреччини перебрався в Знеполе (сучасний сербсько-болгарський кордон), де зібрав загони борців проти турецького ярма[2].

Передісторія

В 1683 році була утворена Священна ліга, куди увійшли Австрія, Польща і Венеція, а пізніше приєдналася й Московія. Метою ліги була боротьба проти Туреччини[3]. У тому ж році у Віденській битві турки були розгромлені і покинули Центральну Європу, а перемога християн над Османською імперією дала привід християнам Балканського півострова, які перебувають під турецьким пануванням, почати війну за звільнення своїх земель. Особливо запеклими були виступи в Скоп'є і Ниші[4]. 25 жовтня 1689 року австрійські війська з генералом Енеа Сільвіо Пікколоміні вийшли до Скоп'є і з'єдналися з місцевими гайдуками, але в місті вибухнула чума. Пікколоміні наказав військам відступити і 26 жовтня підпалив Скоп'є. Пожежа тривала два дні, однак сам Пікколоміні заразився чумою і помер, попри свої прагнення зупинити поширення зарази[5].

Повстання

Повстання на території сучасних Болгарії та Північної Македонії проти турків у XVII столітті

У жовтні 1689 року повстання було піднято в регіоні між Кюстендилом, Піротом та Скоп'є. Згідно турецького історика Сілахдаром Фіндіклі Мегмед-ага, очолив повстання Карпош був воєводою або гайдуком в Доспатському районі. Гайдуки і войнуки, якими керував воєвода Страхіл, збирали зброю і війська в Північній Фракії між Пловдивом і Пазарджиком[6]. Карпоша спочатку турки призначили головою християнських військ, що діяли між Софією, Велесом, Дойраном, Кюстендилом і Неврокопом, щоб придушити повстання Страхіла, але Карпош перейшов на бік повстанців, розоривши фортецю Крива-Паланка й набрав там нових добровольців. Повстанці зміцнилися в цитаделі у Куманово. Невідомо, чи допомагали австрійці повстанцям, але, згідно з турецьким літописам, імператор Леопольд I коронував Карпоша як «короля Куманово» і направив йому в подарунок гусарський ковпак[7]:

Останні кілька років з'явився і якийсь невірний на прізвисько Карпош, який, керує розбійниками-гайдуками, проголосив себе королем Куманова і за його бажанням імператор Австрії відправив йому ковпак.[8]

Придушення повстання

Наказ про знищення Карпоша

У зв'язку з військовими і політичними потрясіннями повсталі не змогли використати свої ресурси для розвитку повстання. Турецькі війська звернулися за допомогою до кримського хана Селім-Гірея, а 14 листопада 1689 року на військовій раді у Софії вирішили атакувати повстанців з боку Кюстендила. Їм потрібно було захопити Криву-Паланку для успішної атаки, проте повстанці спалили фортецю й відступили у Куманово для підготовки до оборони. На жаль, повстанцям не вистачило часу: турки і татари завдяки чисельній перевазі розбили болгарських гайдуків і взяли в полон лідерів повстання, перебивши всіх, хто чинив опір. Карпош потрапив у полон і невдовзі був страчений у Скоп'є: за переказами, його смерть настала на Кам'яному мосту в Скоп'є. Вижвші дивом гайдуки пішли до річок Сава та Дунай.

Пам'ять

Пам'ятна табличка на місці страти Карпоша

Пам'ятник Карпошу в Скоп'є в рамках проекту Скоп'є-2014

• Карпош вважається національним героєм і в Північній Македонії і у Болгарії.
• Ім'я Карпоша носить громада, що входить до складу міста Скоп'є.
• Ім'я «Карпош» взяв македонський партизан Народно-визвольної війни в Югославії і Народний герой Югославії Християн Тодоровський (1921—1944).
• У Скоп'є є площа Карпоша з пам'ятником і пам'ятною табличкою на місці страти Карпоша біля Кам'яного мосту.
• Мис Карпоша з'явився на картах світу на острові Сноу, що входить до складу Південних Шетландських островів[9].

Примітки

1. Карпошовото въстание (1689 г.) проф. д-р Петър Петров (Македонски Научен Институт — София, 1994) Македонска Библиотека No 25.
2. Historical Dictionary of the Republic of Macedonia, Dimitar Bechev, Scarecrow Press, 2009, BookSources/0810862956 ISBN 0810862956, p. 114.
3. Katardzhiev, Ivan (1979). A History of the Macedonian People. Переклад: Graham W. Reid. Skopje: Macedonian Review. с. 96.
4. Mihailo Apostolski, Istorija na makedonskiot narod, Institut za nacionalna istorija, Skopje, Macedonia, 1969 p. 279
5. Денот што го турна Скопје во двовековен мрак - Нова Македонија. www.novamakedonija.com.mk. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2015.
6. War and Society in East Central Europe: East Central European Society and War in the Pre-Revolutionary Eighteenth Century, Béla K. Király, Gunther Erich Rothenberg, Brooklyn College Press, 1982, pp. 319—320.
7. Habsburgs and Ottomans between Vienna and Belgrade (1683—1739) Ivan Părvev p. 92
8. Карпошовото въстание (1689 г.) — Петър Петров, София, 1994 (доступна электронная версия)
9. Karposh Point. SCAR Composite Gazetteer of Antarctica.