Плющ Микола Романович
Плющ Микола Романович (5 березня 1929, с. Свидовець, Чернігівської обл.) — український історик, член українського товариства істориків України, академік Української академії історичних наук, доктор історичних наук, професор. БіографіяНародився 5 березня 1929 року у с. Свидовець Бобровицького району Чернігівської обл. в селянській родині. В 1936 році пішов до школи, але Друга Світова війна перервала навчання. Під час неї довелося ходити за плугом на полі, котрий тягли часто не коні, а корови, допомагати матері обробляти город, бо батько пішов на фронт і в 1944 році повернувся інвалідом війни II групи. Після звільнення Чернігівщини школа відновила роботу, але робочих рук не вистачало, й доводилося знову обробляти землю в колгоспі та продовжувати навчання. У сусідньому селі Вороньки юнак навчався в старших класах, які закінчив у 1948 році. В тому ж році він вступив до Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького на історичний факультет. Микола Романович читав багато праць з історії, художню літературу. Товариші-студенти часто влаштовували дискусії на історичну тематику, але в умовах тоталітарного режиму це було далеко не просто. Не завжди у бібліотеках вдавалося взяти необхідну літературу, часто бракувало підручників з історії України. Після закінчення в 1952 році навчання, молодий учитель історії працював за призначенням у Кричильській школі Сарненському районі Рівненської області. З 1953 року вчителював у Києві в середній школі № 101. З 1961 року Плющ працював на посаді завідувача кабінетом історії й географії Київського міського інституту підвищення кваліфікації вчителів. Це були роки, коли велися пошуки вдосконалення роботи радянської школи, котрі почалися у 1958 році. У 1964–1967 роках навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького, у 1967–1973 — молодший науковий співробітник, у 1973–1985 — старший науковий співробітник, у 1985–2001 — провідний науковий співробітник відділу сучасної історії України Інституту історії НАН України.[1] З 2001 по 2003 рік був професором Національної академії архітектури та будівництва. З 2003 року — професор історичного факультету Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, кафедри методики викладання історії і права Київського міського педагогічного університетуту ім. Б. Грінченка.[2] Наукові інтереси
Дослідник проблем історії України другої половини 20 століття, науково-технічного прогресу, історії робітничого класу та індустріального розвитку, періоду переходу України до ринкових відносин в 90-х рр. XX ст. та ін. Загальна кількість публікацій нараховує понад 100 робіт. Основні праці
Співавторство у монографіях
Брав участь у підготовці колективних праць:
Автор численних наукових статей, серед яких:
Нагороди
Примітки
Посилання |