Площанський Венедикт Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Площанський.
Венедикт Михайлович Площанський
Народився23 березня 1834(1834-03-23)
Калуш
Помер21 лютого 1902(1902-02-21) (67 років)
Вільно
ПідданствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → Російська імперія
Діяльністьпубліцистика
Галузьрегіональна історія[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1]
Alma materЛьвівський університет
Знання мовукраїнська, німецька, польська і російська[1]

Венеди́кт Миха́йлович Площа́нський (23 березня 1834, Калуш — 8 лютого (21 лютого) 1902, Вільно[2]) — український публіцист, громадський діяч й історик з москвофільськими поглядами, який зрештою емігрував до Російської імперії.

Життєпис

Народився в м. Калуші[3].

Освіту здобув у Львівському університеті. Був прихильником москвофільства: єдності «русского» народу в трьох його гілках — білоруській, великоросійській і малоросійській, брав участь у галицько-російському русі за національне відродження в Австро-Угорської імперії. Став прихильником «святоюрців». У 1865 році став членом рософільського товариства «Галицько-руської матиці».[3]

5 травня 1870 року був прийнятий у Ставропігійський інститут.[4] Від 1872 р. — Народного дому у Львові, товариства імені М. Качковського (і був їх головою у 1877—1880 роках).[3]

У 1861—1886 роках опублікував краєзнавчі нариси про майже 100 місцевостей Галицької Русі.

Від 1874 року — член-кореспондент Московського археологічного товариства.[3]

У 1871—1887 роках працював останнім редактором, а пізніше і видавцем націоналістично-консервативної[5] великої галицько-російської газети «Слово» у Львові. У 1882 році виступав фігурантом «Справи Ольги Грабар», відкритої владою Австро-Угорської імперії в межах боротьби з «русофілами», отримавши 5 місяців тюремного ув'язнення за звинуваченням у державній зраді.[5] Звільнився. У 1887 р. емігрував до Російської імперії, прийняв російське підданство і став працювати в Віленській археографічній комісії з розбору давніх актів.[5] Був виконуючим обов'язки окремого цензора з внутрішньої цензури в м. Вільно з 3 березня 1894 року до 24 лютого 1901 року.[2]

Помер у м. Вільно.[3]

Праці

  • Видав праці з історії Холмщини — «рос. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV—XVIII веков и другим источникам» (два томи, Вильно, 1899 р., 1901 р.).
  • «рос. Акты Холмских судов XVI–XVII ст.»; друкувався у виданні «рос. Труды ІХ Археологического Съезда».
  • Галицко-русский город Станиславов. — «Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1868 г.», Льв., 1869 г., — С. 15—56.(рос.)
  • «Некоторые села Галицкой Руси» (1872) (рос.)
  • Бродовский замок в начале австрийского владычества до 1786 г. — Слово, 1874 г. — № 108. (рос.)
  • Буск, город и бывшее княжество того же имени на Галицкой Руси. — «Литературный сборник Галицко-Русской матицы за 1871 г.». — Львов, 1871, — С. 67—98. (рос.)
  • Бучач. — Слово (Льв.), 1865 г., № 6575. (рос.)
  • Написав велику кількість статей про галицькі місцевості, які склали книгу «рос. Некоторые села Галицкой Руси» (1872 р.).

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Площанский Венедикт Михайлович. opentextnn.ru (рос.). Открытый текст. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
  3. ↑ а б в г д Орлевич І. В. Площанський Венедикт. history.org.ua. Енциклопедія історії України. Процитовано 27 березня 2020.
  4. ↑ В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936), архив 2012 г. (рос.)
  5. ↑ а б в Площанский Венедикт Михайлович. slovariki.org (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 березня 2020.

Джерела

Посилання

Геродот Це незавершена стаття про історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.