Віленська археографічна комісіяВіленська археографічна комісія (рос. Ви́ленская археографи́ческая коми́ссия, Виленская комиссия для разбора и издания древних актов) — наукова установа з центром у м. Вільно в 1864—1915 роках. Видання цієї Археографічної комісії не втратили джерелознавчого значення. ІсторіяСтворена за ініціативою віленського генерал-губернатора М. М. Муравйова після повстання 1863—1864 років з метою обґрунтування русифікації Білорусі та Литви. Однім із найважливіших завдань була публікація документів про православну історичну спадщину Великого князівства Литовського. Зразком даної комісії послужила Київська археографічна комісія. Основне завдання цієї Археографічної комісії полягала в тому, щоб публікацією давніх актів обґрунтувати споконвічно російські православні підвалини краю. На думку білоруського вченого Улащика М. М., Віленська археографічна комісія була створена для доказів, що Білорусь і Литва «споконвічно російський край»[1].
Членами і співробітниками комісії в різні роки були Горбачевський М. І., Довгяло Д. І., досвідчений архівіст і фольклорист Спрогіс І. Я., викладач історії Турцевич А. О.[3], протоієрей Пщолко А. І., співробітник періодичних видань Шолкович С. В.[4], Снітко К. І., Площанський В. М., викладач історії та географії Глєбов І. О., редактор «Віленського вісника» (рос. Виленский вестник) в 1887—1891 рр. Вруцевич О. С., Іванишев М. Д.[5] та ін.. Комісія припинила свою діяльність у зв'язку з подіями Першої світової війни. ПублікаціїВсього було видано 39 томів Актів Віленської комісії, 7 томів (в 9 книгах) з історії аграрних відносин та лісового господарства, збірник палеографічними знімків з давніх актів і грамот — всього загальною кількістю 29000 сторінок. Горбачевський М. І. склав і опублікував «Словник древньої актової мови Північно-Західного краю і Царства Польського». Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|