Пиясюк Роман Володимирович

Пиясюк Роман Володимирович
 Сержант
Загальна інформація
Народження19 серпня 1975(1975-08-19)
Українська РСР Костопіль, Рівненська область
Смерть10 березня 2015(2015-03-10) (39 років)
Україна Златоустівка, Донецька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Саня»
Військова служба
Роки служби1993—1998, 2014—2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Танкові війська
Формування
 1 ОТБр
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Володи́мирович Пиясю́к (нар. 19 серпня 1975(19750819), м. Костопіль, Рівненська область, Українська РСР — пом. 10 березня 2015, с. Златоустівка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України. Позивний «Саня», учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1975 року в місті Костопіль на Рівненщині. Навчався у Костопільській школі № 3 та Пісківській середній школі, село Пісків Костопільського району. 1995 року закінчив Камінь-Каширське ПТУ на Волині, де здобув професію столяра.

З 3 грудня 1993 по 16 червня 1995 проходив строкову армійську службу; 19 жовтня 1995 вступив на військову службу за контрактом, яку проходив у військовій частині в Костополі. 15 лютого 1998 звільнився в запас. Працював у приватних підприємців водієм-далекобійником на вантажних перевезеннях в межах України.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 5 вересня 2014 призваний за частковою мобілізацією як доброволець.

Сержант, водій окремого танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади, в/ч А1815 (польова пошта В1688), смт Гончарівське, Чернігівська область.

10 березня 2015-го підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» — під час виконання завдання військової служби у селі Златоустівка Волноваського району. Загинув, закривши собою товариша Миколу Палія (позивний «Топограф»).

14 березня відбулося велелюдне прощання у Костополі[1]. Похований 15 березня на кладовищі села Пісків, де проживають батьки. На могилі сержанта побратими встановили прапор із зображенням логотипу окремого танкового батальйону[2].

Без Романа лишилися мати Тетяна Геннадіївна, батько Володимир, донька Анастасія 1994 р.н. та син Назар 2005 р.н.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • 23 серпня 2015 в Костополі відкрито Меморіал Героям України, де викарбувані імена героїв Небесної Сотні та загиблих земляків під час війни на сході країни: Віталія Ставського, Руслана Салівончика, Сергія Головчака та Романа Пиясюка.
  • 1 вересня 2015 у Пісківській ЗОШ I—III ступенів відкрито та освячено меморіальну дошку Романові Пиясюку.

Примітки

  1. ↑ Костопіль попрощався із загиблим Героєм Романом Пиясюком [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Kostopilnews.com, 14 березня 2015
  2. ↑ Біля могили Романа Пиясюка побратими встановили флагшток із прапором, де зображений шеврон [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Костопільської районної влади, 10 жовтня 2017
  3. ↑ Указ Президента України від 21 березня 2016 року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела