Писаренко Павло Трохимович

Павло Трохимович Писаренко
Народився	10 жовтня 1921(1921-10-10) Станіславівка, Подільської губернії, УСРР нині Віньковецький район Хмельницької області,  Україна
Помер	7 грудня 1996(1996-12-07) (75 років) Віньківці
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	гвардії сержант
Партія	член КПРС (1958) член СПУ (1992)
Нагороди	№ 4983 Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За визволення Белграда» Медаль «За взяття Будапешта»

Павло Трохимович Писаренко (нар. 10 жовтня 1921, Станіславівка — пом. 7 грудня 1996, Віньківці) — Герой Радянського Союзу [1], командир гармати танка Т-34-85, 1-го батальйону, 36-ї гвардійської Нижньодніпровської танкової бригади, 4-го гвардійського Сталінградського механізованого корпусу, 7-ї гвардійської армії, 2-го Українського фронту, гвардії сержант.

Біографія

Танк Т-34-85, на якому в останні роки війни воював Писаренко

Народився 10 жовтня 1921 року у селі Станіславівці, Подільської губернії, УСРР (нині Хмельницький район Хмельницької області, Україна) в родині селянина. Українець. Освіта початкова. Працював слюсарем на заводі у місті Миколаїв. Звідси у січні 1941 року був призваний на службу у Червону Армію. Служив стрільцем гармати в 47-й танковій дивізії 18-го механізованого корпусу Одеського військового округу.

Воює на фронтах Другої світової війни із червня 1941 року — стрілець гармати танка, стрільць-радист, командир гармати танка. Воював на Південному, Південно-Західному, Сталінградському, 4-му, 3-му і 2-му Українських фронтах. В боях одержав 5-ть поранень, в тому числі два важких (07.08.1941 і 18.02.1945).[1]

У важких боях 17 — 19 лютого 1945 року, командир гармати танка гвардії сержант Писаренко на правому березі річки Грон в районі населеного пункту Каменін (на північ від міста Штурово, Словаччина), не допустив прориву противника на переправу. Діючи із засідки, екіпаж знищив 8 танків, 5 бронетранспортерів і до 270 німецьких солдатів.[1]

За мужність і відвагу, проявлені в боях на берегах річки Грон гвардії сержантові Писаренку Павлу Трохимовичу, 28 квітня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Після війни, у 1946 році, Павло Трохимович демобілізувався і повернувся додому. Жив і працював у рідному селі Станиславівка трактористом. Згодом працював у селі Зіньків, у Зіньківському відділені «Сільгосптехніка». У селищі Віньківці працював шофером, диспетчером, начальником Віньковецької автобусної станції.[2] Після виходу на пенсію був активним громадським діячем.[3]

Помер Писаренко Павло Трохимович 7 грудня 1996 року. Похований у селищі Віньківці.

Нагороди

Павло Трохимович був нагороджений:

• медаллю «Золота Зірка» № 4983;[1]
• орденом Леніна;[1]
• орденом Вітчизняної війни I ступеня;
• орденом «Знак Пошани»;
• медаллю «За бойові заслуги»;
• медаллю «За оборону Сталінграда»;
• медаллю «За визволення Белграда»;
• медаллю «За взяття Будапешта»;
• медаллю «За перемогу над Німеччиною».

Примітки

1. Електронний банк документів «Подвиг народу…». Писаренко Павло Трохимович (рос.)
2. Історія села Зінькова
3. Спомин про справжнього партійця і людину^[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

• Спомин про справжнього партійця і людину^[недоступне посилання з липня 2019] Газета СПУ «Товариш» від 02.11.2011
• Електронна бібліотека — «Люди та Книги». Писаренко Павло Трохимович (рос.)
• Писаренко Павло Трохимович (рос.). // Сайт «Герои страны». Процитовано 26 серпня 2014.