Петкер Борис Якович

Петкер Борис Якович
Народився	28 жовтня 1902(1902-10-28) Харків, Російська імперія[1]
Помер	31 січня 1983(1983-01-31) (80 років) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, сценарист
Alma mater	ХІНГ
Заклад	Театр Корша^d, Московський академічний театр сатири і Московський художній театр
Роки діяльності	з 1919
Партія	ВКП(б)
Брати / сестри	Петкер Олена Яківна^d
Провідні ролі	Робінзон, Плюшкін
IMDb	nm0677674
Нагороди та премії

Петкер Борис Якович (15 (28) жовтня 1902, Харків, Харківська губернія, Російська імперія — 31 січня 1983, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1948). Народний артист СРСР (1963).

Життєпис

Народився у Харкові. У 1918— 19 рр. навчався у літературно-драматичній студії (Харків), Учень Тарханова М. М., акторську майстерність опановував у актора трупи Синельникова — Б. В. Путяти. Паралельно закінчував юридичний факультет Харківського інституту народної освіти.

Актор харківського театру Синельникова М. М. (1920— 22,1925— 26 рр.)[2].

Актор театру Корша. Керівник Московського театру мініатюр (з 1939). До кінця життя працював у Московському художньому академічному театрі (МХАТ).

З 1919 року як кіноактор знявся у 18 фільмах. Автор автобіографічної монографії «Це мій світ» (1968)[3], у якій з теплом згадує харківський період свого життя.

Фільмографія

• «Бойова кінозбірка № 10» (1942, співавтор сценарію)

Акторські кінороботи:

• «Дівчина поспішає на побачення» (1936, професор Федоров)
• «Висока нагорода» (1939, дядько Вася, клоун і дресирувальник собак)
• «Помилка інженера Кочина» (1939, Абрам Самуїлович Гуревич, кравець)
• «Голос Тараса» (1940, короткометражний; Шевчук, директор гімназії)
• «Полонений з Дахау» (1942, короткометражний; німецький офіцер)
• «Весна» (1947, Акакій Абрамович, директор театру оперети)
• «Секретна місія» (1950, німецький промисловець)
• «Анна Кареніна» (1953, фільм-спектакль; адвокат)
• «Карнавальна ніч» (1956, клоун Топ (він же Сидоров)
• «Борець і клоун» (1957, Джузеппе Труцці)
• «Дівчина з гітарою» (1958, Старобарабанцев)
• «Я не могла сказати…» (1958, короткометражний; лікар у санаторії)
• «Твір мистецтва» (1959, адвокат Ухов)
• «Мертві душі» (1960, Плюшкін)
• «Кремлівські куранти» (1967, фільм-спектакль; годинникар)
• «Кремлівські куранти» (1970, годинникар)
• «Вороги» (1972, фільм-спектакль; Печенегов)
• «Мертві душі» (1979, фільм-спектакль; Плюшкін)
• «Чеховські сторінки» (1977, фільм-спектакль; Іван Абрамович Жмухін)
• «Альманах сатири і гумору» (1980, епізод («Дорогий собака»)

Нагороди

• орден «Знак пошани» (1948)
• орден Трудового Червоного Прапору (1972)
• орден Дружби народів (1982)

Література

Харківщина: енциклопедичний словник / КП «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради; ред. рада: С. І. Чернов, В. С. Бакіров, М. І. Тітов та ін.; редкол. С. І. Посохов (голова), К. В. Астахова, С. М. Куделко та ін. — Харків: Золоті сторінки, 2014. — 439 с. — ISBN 978-966-400-319-0. Вовк О. Петкер Борис Якович. С. 256—257.

Петкер Б. Это мой мир. М.:— «Искусство» — 1968—351 с. (російською)

Примітки

1. Петкер Борис Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. «Харківщина». library.kharkov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
3. Петкер, Борис Яковлевич (1968). Это мой мир: Воспоминания. Москва: Искусство. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.

Джерела

• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/17042/works/ [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]