|
Перепільчинці
Перепі́льчинці — село в Україні, у Шаргородській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.
ГеографіяФізико-географічне розташуванняПерепільчинці розташовані на південно-східних схилах Подільської височини на у верхній течії р. Гнила – притока р. Мурафа (від села Лозова Шаргородського району до впадіння у р. Мурафа річка уже має назву Лозова, а не Гнила). На південній околиці села проявляється чітко виражене пасмо Мурафських [1]товтр [2]– скелясті пасма, які формувалися 15-20 млн. років тому в прибережних водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що утворені рештками вапнякових водоростей, моховаток, молюсок, специфічних морських черв’яків та інших організмів. Корали у відкладах зустрічаються рідко. В долині річки виходи вапняків утворюють круті схили і обриви, тут багато потужних джерел. ГідрографіяРічкиРічка Гнила утворює долину, на схилах якої і розташоване село. Похил річки 3,4 м/км. Долина завширшки до 1,3 км. Заплава симетрична, її пересічна ширина 100—200 м, подекуди до 350 м; є заболочені ділянки. ВодоймиВ межах села на річці Гнила розташовані два ставки: Верхній (інша назва - "В лісі") і Нижній (інша назва - Мазуровий). Назви ставків походять від їхнього місця положення по течії річки відносно один одного - Верхній і Нижній; інші їх назви: "В лісі" - від розташування водойми у лісовому масиві, Мазуровий - від багаторічного сторожа цього ставка. Відстань від Перепільчинець до міст (автошляхами)
НаселенняЗагальна характеристикаНаселення становить 932 особи (станом на 01.01.2018 рік)[3]: дітей дошкільного віку - 83; дітей шкільного віку - 119; громадян пенсійного віку - 218; працездатне населення - 512; кількість працюючих на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання - 129 (25 % від загальної кількості працездатного населення). Природний приріст за 2017 рікКількість померлих - 16 Кількість народжених - 6 ЕтимологіяСвою назву Перепільчинці отримали від Максима Перепільчинського (Пшепіорковського)[4], якому Ян Замойський надав в управління ці землі (територія сучасного урочища Церковний Яр). Таких шляхтичів Ян Замойський називав "шаргородськими зем'янами" і хоч Максим Перепільчинський не був поляком, проте носив титул шляхтича, якому володар краю присвоїв польське прізвище - Пшепіорковський. Рід Максима Перепільчинського управляв селом до кінця XVIII століття. АрхеологіяДалеке минуле села відоме з речових пам'яток, які часто трапляються на його околицях. Тут можна знайти каміні сокири, наконечники списів, стріл, уламки посуду, що є свідченням того, що приблизно 4-2 тисячі років до н. е. тут селились люди. Також на території села місцеві жителі знаходять монети часів Римської імперії. ІсторіяЗемлі під владою Речі ПосполитоїЗаснування селаНаприкінці XVI ст. в урочищі Церковний Яр з дозволу польського канцлера Яна Замойського, якому тоді належали ці землі, поселилась сім'я Максима Перепільчинського. Це перша історична згадка села. Вже в XVI ст. село під назвою Перепільчинці (певний час — Пшепіорчинці) входило до Карчмаровської волості, яка була подарована польським королем Яну Замойському. Поступово поселення розросталось люди селились окремими групами в глибині лісів. Ще й досі збереглася назва кутка села Одая (у перекладі з молдовської — хутір). У східній частині теперішнього села є велике старе кладовище, а неподалік і саме урочище Церковний Яр, на заході і півдні села-кладовища пізніших часів, як видно з цього, поселення розросталось в південно-західному напрямку, очевидно цьому сприяло те, що тут була родючіша земля. XVII-XVIII століттяВ червні 1648 р. Шаргород і навколишні села війська Богдана Хмельницького звільнили від польських панів. Однак, Перепільчинці, як і вся територія Правобережної України, ще довго після Переяславської ради були під владою Речі Посполитої. В XVII ст. Село належало польський магнатам Конецпольським, а потім Любомирським, наприкінці XVIII ст. - Сосновським, але пердставники роду Максима Перепільчинського управляли селом до кінця XVIII століття. Землі під владою Російської імперіїУ 1797 р. внаслідок окупації Російською імперією, село входить до Копайгородської волості Могилівського повіту Подільської губернії. У першій половині XIX ст. село перебувало у вирі повстань під проводом Устима Кармалюка. З розповідей відомо, що повстанці певний час переховувались в урочищі Лозоватий Яр (на південний схід від села) окремі вихідці села брали активну участь в цьому повстанні. За участь у Листопадовому повстанні (1830-31 рр.), рід Сосновских втратив право на володіння селом і землями. Після цього Перепільчинці переходять у володіння Петра Березовського. В погребі теперішнього шкільного приміщення (колишній поміщицький будинок) є напис польською мовою «Peter i Julia Berezowski 1856» — очевидно це дата початку будівництва цього приміщення. З кінця ХІХ ст. і до падіння Російської імперії селом володіла донька Петра Березовського – графиня Софія Бенкендорф[5]. На фронтах Першої світової війни (1914 — 1918 рр.) загинуло 46 жителів села. Період СРСРВстановлення радянської диктатуриВстановлення радянської влади мало примусовий характер і трималося на популярних лозунгах: «Мир — народам», «Земля — селянам», «Фабрики — робітникам», які імпонували бідній та безземельній частині жителів Перепільчинець. У 1923 р. створено комітет незаможних селян (комнезам). В 1926 р. селяни об'єднались у товариство по спільному обробітку землі – ТСОЗ. В цьому ж році група селян організувала колгосп «Червона нива», головою якого було обрано. У 1928 р. в селі на базі ТСОЗу утворився колгосп «Червоний колос». У 1929 — 1930 р.р. в селі відбулись масові виступи селян проти насильного залучення в колгосп, понад 40 учасників цих виступів вислано за межі села. У 1932 р. відбулось об'єднання артілей «Червона нива» і «Червоний колос» в колгосп «Перше травня». Організаторами встановлення радянської влади в селі стали місцеві жителі. Голодомо́р 1932—1933 роківГолодомор 1932—1933 років — акт геноциду, організований керівництвом СРСР у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду, з метою придушення українського національно-визвольного руху. Внаслідок спланованої конфіскації врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади померло смерті понад 400 жителів села. Друга світова війна (1939-1945 рр.)Війна для Пеерепільчинець розпочалася у липні 1941 р., коли село окупували війська Румунії. Понад 300 жителів села брало участь у Другій світовій війні, 160 з них загинуло в боях з Третім Рейхом і його союзниками. Звільнено від окупації село 19 березня 1944 р. Багато учасників війни нагороджено орденами і медалями. Так, полковник Гуменюк Д. К. нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Суворова II ст.; старшина-танкіст Гончар І. П. був учасником параду перемоги у 1945 р. У 1968 р. в центрі села споруджено пам'ятник односельчанам, які загинули під час бойових дій Другої світової війни. 1945-1991 рр.Після війни господарство було розорене, поля необробленими. Техніки не було: землю орали кіньми і волами. Голодомор в Україні (1946—1947) село не оминув: померло багато людей, крім того, велика кількість населення помирала від турбекульозу. В 1965 р. за вимогою колгоспників в селі створено колгосп « Маяк». За короткий час село сполучено з райцентром дорогою з твердим покриттям, у 1968 р., збудовано приміщення торговельного магазину, дитячого садка, проведено електрифікацію. В 1975 р., розпочато будівництво лазні, медпункту, їдальні, спортивної кімнати і шкільних майстерень, центральну дорогу висипано твердим покриттям. У 1988 р. з волі колгоспників утворено колгосп «Перемога». Період незалежної України12 червня 2020 року відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Шаргородської міської громади[6]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шаргородського району, село увійшло до складу Жмеринського району[7]. Примітки
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
