Первісна борозна (лат.sulcus primigenius, «початкова борозна») — найперша борозна, яку проорювали під час давньоримського ритуалу заснування нового міста. Обряд має етруське походження[1].
Ритуал
Опис ритуалу залишили давньоримський письменник ІІ століття Гігін Молодший та інші.
За легендою, ритуал започаткував Ромул, коли він проорав первісну борозну навколо майбутнього Рима[2].
Ритуальний акт заснування складався з двох важливих процедур: окреслення території за допомогою первісної борозни (sulcus primigenius) і розподілу ділянок землі легатом (sortitio).
Першу частину ритуалу проводили жерці. Вони запрягали пару білої худоби — бика і корову — і по колу проти сонцяплугом проорювали борозну, яка зовні мала рівчак, а зсередини — гребінь. Це символізувало перший мур навколо закладеного міста. Борозна переростала у рів, а гребінь — у мури. У місцях, де планувалося поставити брами, плуг піднімали і борозну переривали[1][3][4].
Первісна борозна відрізняється від померію. Померій, імовірно, був священною межею і він завжди неперервний, а первісна борозна переривалася. Сам процес заснування міст латиною називався urvare. Сюди належить слово *urbare, від якого походять urbs (місто) й урбанізація.
Під час другої частини під орудою легата відбувалося жеребкування, унаслідок якого між поселенцями розподіляли ділянки землі[1].
Нумізматика
Ритуал орання первісної борозни відображений на кількох римських і провінційних монетах: