Паславський Іван Стефанович

Іван Паславський
Народився	31 травня (12 червня) 1895  Буців, Мостиський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	не раніше 1947  Абезь, Інта, Республіка Комі, РСФРР
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Відомий завдяки	український громадський діяч на Далекому Сході.

Іван Стефанович Паславський[1] (31 травня 1895 — після 1947, Абезь, Комі АРСР, СРСР) — журналіст, український громадський діяч на Далекому Сході.

Життєпис

У 1913 став одним із засновників та провідників Пласту в Яворові, де навчався в гімназії.

Учасник Першої світової війни. У серпні 1914 вступив до Легіону Українських січових стрільців. У січні 1915 в Карпатах потрапив у російський полон, перевезений до табору військовополонених в Сибіру, а згодом — до Владивостока (1920), де брав актину участь в українському громадському житті, працював у «Вечерней газете».

Після встановлення на Зеленому клині радянської влади (1922) перебрався до Харбіна (Маньчжурія), викладав у ліцеї Святого Миколая. Один із засновників і отаман товариства «Січ» (1926), перейменованого 2.12.1928 у товариство «Просвіта». Довголітній голова товариства «Просвіта» в Харбіні (1928—1933; 1935—1937). Редактор тижневика «Українське життя» (1929—1930). У 1929—1930 — співредактор української сторінки «Украинская жизнь» в газеті «Гун-бао». На початку 1930-х заснував видання газети «Українські листи з Далекого Сходу». Від 1 травня 1934 — адміністратор місячника «Ватра», що планувалося видавати у Харбіні. Голова установчих зборів, на яких було утворено Українську національну колонію в Харбіні (1935), голова Українського театрально-співочого товариства при УНК (1938).

В 1945 після вступу радянських військ до Маньчжурії заарештований та вивезений до СРСР. Перебував в ув'язненні в Ухтіжемлагу (Комі АРСР), 15 жовтня 1947 заарештований та 4 листопада 1947 засуджений військовим трибуналом військ МВС СССР при Управлінні будівництва Північно-Печорської залізниці за ст. 58–4 КК РСФСР до 10 років позбавлення волі. Ймовірно, загинув у сталінських таборах.

Примітки

1. Паславский Иван Стефанович (1895). Открытый список. БД "Жертвы политического террора в СССР"; Книга памяти Республики Коми. Процитовано 12.03.2019. (рос.)

Джерела та література

• Попок П. Паславський Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. В. А. Чорномаз. Владивосток: Вид-во Далекосх. федерал. ун-ту, 2011. — 288 с.

Література

• Попок А. Піонер українського відродження (з історії діяльності товариства «Просвіта» на Далекому Сході) // Самостійна Україна. — К., 2001. — Ч. 3. — С. 51–54; ч. 4. — С. 59–63;
• Світ І. УКраїнсько-японські взаємини 1903—1945: історичний огляд та спостереження. — Нью-Йорк., 1972. — 371 с.
• Масюк В. Історія 17-го пластового куреня ім. М. Драгоманова в Яворові // Яворівщина і Краковеччина. Регіональний історично-мемуарний збірник. — Український архів. Т.XXXVII. — Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто, 1984. С. 525.