Пармен (лінійний корабель, 1823)

«Пармен»
Історія
Російська імперія
Власник: Чорноморський флот Російської імперії
Будівник: Миколаївське адміралтейство
Закладений: 27 квітня 1822
Спуск на воду: 18 жовтня 1823
Списаний: 1842
Доля: переобладнаний на блокшив, а потім розібраний у 1842 році
Статус: розібраний
Основні характеристики
Тип: лінійний корабель
Довжина: 51,81 м
Ширина: 14,5 м
Осадка: 6,17 м
Палуби: 2 палуби
Озброєння: 74—89 гармат

«Пармен» — 74-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії.

Опис

Вітрильний 74-гарматний двопалубний лінійний корабель. Довжина між перпендикулярами становила 51,81 метра, ширина — 14,5 метра, осадка — 6,17 метра[1][2].

«Пармен» відрізнявся від інших 74-гарматних кораблів Чорноморського флоту своїм озброєнням, маючи на борту 30-фунтові довгоствольні гармати. Батарея корабля складалося з двадцяти восьми 30-фунтових довгоствольних гармат на нижній палубі, на верхній — ще тридцять 18-фунтових гармат. Ще шістьнадцять 8-фунтових гармат знаходилися на баці і чвертьпалубі[2].

Корабель названо російським православним (біблійним) ім'ям. Назва спадкова — від катерининського корабля, збудованого в Архангельську у 1789 році[3].

Історія

Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 27 квітня 1822 року, головний будівник — корабельний майстер 7-го класу І. С. Разумов[4], в добудові корабля брав участь тіммерман[ком. 1] 12-го класу І. Д. Воробйов[3]. Після спуску на воду 18 жовтня 1823 року, в наступному році перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[5].

У 1825 році в складі російської ескадри перебував у практичному плаванні в Чорному морі[6].

Брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років. 21 квітня 1828 року вийшов із Севастополя у складі ескадри віцеадмірала О. С. Грейга. 2 травня прибув до Анапи, де 6 травня висадив десант. Двічі займав позицію для бомбардування фортеці. 18 травня разом із лінійним кораблем «Норд-Адлер» відбив вилазку турків проти російських військ, що брали фортецю в облогу. Після капітуляції Анапи 3 липня у складі ескадри вийшов у море і, не заходячи до Севастополя, до 13 липня прибув у Коварну[6][7].

Брав участь у блокаді Варни. Двічі займав позицію перед Варною для її бомбардування. 7 серпня 1828 року у складі ескадри, маневруючи під вітрилами, протягом трьох годин інтенсивно бомбардував фортецю на ходу. Втрати екіпажу від вогню супротивника у відповідь становили два вбитих і сім поранених, корабель дістав 20 пробоїн і 45 ушкоджень рангоута і такелажу. 22 вересня з 300 пораненими і хворими на борту пішов до Одеси, а потім до Севастополя[6].

В блокаді Варни брав участь видатний миколаївський гідрограф М. П. Манганарі, який за активну участь в захопленні турецьких суден був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня, а «за виказану хоробрість при спаленні кількох ворожих суден» орденом Святого Володимира з бантом. В бою Манганарі отримав поранення в груди, але через короткий час знову брав участь в бойових діях[8][9].

5 березня 1829 року «Пармен» прийшов із Севастополя до Сизополя, де 28 березня брав участь у відбитті атаки турецьких військ на фортецю. До закінчення війни у складі ескадри і загонів неодноразово виходив у крейсерство до протоки Босфор. Із 3 до 5 травня, крейсуючи біля анатолійського берега на чолі загону капітана 1-го рангу І. С. Скаловського, біля Пендераклії загін обстріляв турецькі берегові батареї і висадив групу з одного офіцера і десяти матросів, яка змогла підпалити 60-гарматний турецький лінійний корабель. Вогонь перекинувся на решту ескадри, внаслідок чого згоріло 17 кораблів противника[10].

У 1830 році у складі ескадри контрадмірала М. М. Кумані брав участь у перевезенні військ із портів Румелії в Російську імперію.

У 1833 році брав участь в експедиції Чорноморського флоту на Босфор. 6 березня у складі загону М. М. Кумані прибув до Одеси. Взявши на борт в Одесі війська, 16 березня вийшов у море і до 24 березня прибув у Буюк-Дере, де висадив десант. 28 червня, прийнявши на борт російських солдат, з ескадрою вийшов із Босфору і, висадивши війська у Феодосії, 22 липня повернувся до Севастополя[9]. Більше в море не виходив, а був поставлений на стоянку в Севастополі[7].

У 1835 році «Пармен» переобладнано на блокшив, а в 1842 році розібрано[6][11].

Командири

Примітки

Коментарі
  1. ↑ Старший корабельний тесляр, посада на російському флоті в XVII—XIX століттях.
Джерела
  1. ↑ Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 460—461.
  2. ↑ а б Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 550. ISBN 978-1-84832-058-1.
  3. ↑ а б Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 278, 356. ISBN 978-617-7007-04-2.
  4. ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 5 квітня 2024.
  5. ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 5 квітня 2024.
  6. ↑ а б в г Чернышев, А. А. (2002). Российский парусный флот (рос.). Т. 2. Москва: Воениздат. с. 116. ISBN 5-203-01789-1.
  7. ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 299. ISBN 978-5-9533-1517-3.
  8. ↑ Крючков, Ю. С. (2008). Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 293. ISBN 978-966-8592-60-7.
  9. ↑ а б Муратиди, Ф. И. (2007). Греки — адмиралы и генералы военно-морского флота России: биографический справочник (рос.). Санкт-Петербург: Издательство «Алетейя». с. 25, 81. ISBN 978-5-903354-11-5.
  10. ↑ Черноусов, А. А. Черноморский флот в русско-турецкой войне 1827—1829 годов (рос.). Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет аэрокосмического приборостроения. с. 39—41.
  11. ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 303. ISBN 978-5-9533-1517-3.

Література

  • Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)