Паразит-одинак

«Паразит-одинак» (パラサイトシングル, парасайто сінгуру) [2] — форма соціального паразитизму; японський вираз, який використовується щодо неодружених молодих людей старше 20-30 років, які живуть з батьками і насолоджуються безтурботним і комфортним життям за їх рахунок.[3] Згідно з дослідженнями професора Масахіро Ямаді, 60 % неодружених японських чоловіків і 80 % жінок живуть в будинку з батьками.[4] За даними на 2002 рік, «парасайто сінгуру» в країні близько 10 млн чоловік.[5]

«Парасайто сінгуру» часто звинувачують в багатьох економічних і соціальних проблемах країни, починаючи від зниження народжуваності і старіння населення і закінчуючи зростанням злочинності і зниженням темпів розвитку виробництва. «Паразити-одинаки», як відзначають японські соціологи, не замислюючись покидають роботу при виникненні найменших труднощів і проблем, коли робота заважає їм проводити час в своє задоволення, що завдає шкоди економіці країни; вони не сплачують на житло, не турбуються про власне домашнє начиння.[6] Гроші вони витрачають на свої хобі, розваги та предмети розкоші.

Частота цього феномену пояснюється тим, що це молоде покоління народилося в економічно сприятливий період, коли відсоток безробітних був дуже низьким (на рівні 2 %), а пропозиції роботодавців перевищували попит. Стабільність в країні забезпечувалася прийнятою в 1950-х роках системою трудових відносин, заснованою на довічному наймі, поступове підвищення зарплати відповідно до вислуги років у компанії і пофірменній структурі профспілок.[7]

Етимологія

Вираз «парасайто сінгуру» вперше було використано Масахіро Ямадою в книзі — бестселері «Епоха паразитів-одинаків» (яп. パ ラ サ イ ト シ ン グ ル の 時代, парасайто сінгуру но дзідай), опублікованій в жовтні 1999 року. Фраза швидко почала використовуватися в ЗМІ і в даний час відома в Японії повсюдно. Професор Ямада згодом придумав подібний термін «паразитуюча пара» для подружніх пар, які живуть з батьками одного з партнерів.

Подібне явище зустрічаються не тільки в японському суспільстві, але і в інших країнах світу: в Італії, де тридцятирічних холостяків, що покладаються на матерів, називають bamboccioni («доросле дитя»), в Німеччині, Бразилії. В СРСР в період відносного економічного благополуччя (епоха Хрущова-раннебрежнівська) їх прирівнювали до дармоїдів, критикували і висміювали в ЗМІ.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Тихоцкая И. С. Изменения в жизненном цикле японцев и место молодёжи в современном обществе // Выпуск XXXII. История и культура традиционной Японии 3 / Под ред. Смирнова И. С., отв. ред Мещеряков А. Н.. — Москва : Наталис, 2010. — С. 462. — 480 с. — (Orientalia et classica. Труды Института восточных культур и античности). — 300 екз. — ISBN 978-5-0862-0330-5.
  2. ↑ Зустрічаються також варіанти «паразитуючий одинак​​»[1]і «паразит-холостяк».
  3. ↑ Брак в одиночку. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 14 березня 2011.
  4. ↑ Japanese parents marry off parasite single offspring (англ.). The Independent. 24 августа 2008 года. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 14 березня 2011.
  5. ↑ Тихоцкая И. ЯПОНИЯ. Жизненный цикл меняется // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — М., 2002. — Вип. 4. — С. 15-19.
  6. ↑ Железняк, Оксана. (29 ноября 2004 года). Парасайто сингуру. Почему японская молодежь не спешит расставаться с родительским домом. Независимая газета. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 14 березня 2011.
  7. ↑ Тебин Н. Молодёжь Японии: без амбиций и цели в жизни // Азия и Африка сегодня. — М., 2008. — Вип. 2. — С. 10-14. — ISSN 0321-5075.