Паола Гонзага народилася 1504 року. Вона була першою дочкою і третьою дитиною в сім'ї Лудовіко (пом.1540), 2-го графа Родіго і власника Саббйонети з дому Гонзага, і Франчески[it] (пом. після 1540) з дому Фієскі, представники якого були графами Лаванії. За батьківською лінією Паола була онукою Джанфранческо[it], засновника Саббіонетської лінії дому Гонзага, і правнукоюЛудовіко III[ru], 2-го маркграфа Мантуї. Вона була старшою сестрою Джулії Гонзаги[ru], в одруженні герцогині Траетти[3][4].
Шлюб та потомство
1514 року десятилітню Паолу заручили з Джанфранческо II Палавічіно, власником Дзібелло, але незабаром після заручення наречений помер[5]. У січні 1516 року її батько підписав шлюбний контракт, за яким вона стала дружиною Джан Галеаццо Санвітале[ru] (1496—1550), графа Фонтанеллато, сина графа Джакомантоніо Санвітале і Вероніки да Корреджо з дому суверенних графів Корреджо і князів священної Римської імперії[6][4][6]. Паола прибула до чоловіка в замок Фонтанелло 1520 року[5]. У шлюбі вона народила дев'ятьох дітей[7]:
Джакомантоніо (пом.1563), лицар і зброєносець французького короля Франциска I, учасник Італійських воєн, одружився з Емілією Паллавічіно з дому маркграфів Шипьоне, від якої мав трьох дочок;
Філотея, черниця в монастирі Святого Квентіна в Пармі;
Кліція, черниця в монастирі Святого Квентіна в Пармі;
Перикарія, черниця в монастирі Святого Квентіна в Пармі;
Роберто (пом.1577), лицар пармського герцога Оттавіо, голова кортежу португальської інфанти Марії — нареченої майбутнього пармського герцога Алессандро, мажордом пармської герцогині Маргарити, одружився з Антонією Гонзагою з дому маркграфів Кастель-Гоффредо і володарів Луццари; шлюб був бездітним;
Еукеріо (пом.1570), канонік і пріор у Фонтанеллато, таємний камерарій та підчаший римського папи Павла III, абат-комендатарій Джеронди, дипломат, від 1564 року єпископ Вів'єра;
Луїджі, служив при дворі французького короля, потім був саббіонетським губернатором, одружився з Короною Кавацці з дому графів Сомалья, від якої мав шість синів і трьох дочок;
Пірро, пріор у Фонтанеллато, канонік пармського собору від 1556 року, настоятель приходу святої Агнеси в Равенні від 1562 року, абат-комендатарій Джеронди від 1570;
Федеріко (пом. 1553), паж французького короля Франциска I та хлібодар дофіна Генріха, учасник Італійських воєн, під час яких потрапив у полон і помер невдовзі після свого визволення[7].
Дім Санвітале належав до найвищої шляхти герцогства Парми та П'яченци. Його представники служили герцогському дому Фарнезе. Їхній родовий замок[it] містився у Фонтанеллато, поблизу Парми. Чоловік Паоли був також вірним союзником французького короля та римських пап. Коли родичі дружини, які підтримували імператора, спробували купити його лояльність, він категорично відкинув їхню пропозицію. Джакомантоніо, Роберто і Луїджі, старші сини Паоли, займали високі пости при дворах пармських герцогів та французьких королів. Інший її син, Еукерьо, став важливим церковним сановником і був посередником у переговорах між королем Франциском I та герцогом Оттавіо Фарнезе[4].
Графиня та меценат
Була однією з найосвіченіших жінок свого часу. За словами сучасника, вона «була майстерна в письмі, співі, вишивці у всіх речах необхідних принцесі… з майже божественним талантом»[8]. У 1530-х роках вона листувалася зі французьким королем Франциском I. 1558 року, вже удовою, брала участь в урочистій зустрічі пармської герцогині Маргарити Австрійської[9]. Овдовіла 1550 року[8].
Після смерті чоловіка, брала активну участь у долі дітей та зміцненні добробуту сім'ї. Так, вона збудувала церкву Святої Марії Магдалини в Борго-Сан-Донніно, бенефіціями від якої користувався її син Еукерьо. У 1560—1562 роках організувала шлюб старшого сина з нареченою з дому Паллавічіно[10]. 1557 року побудувала особняк з господарськими спорудами в Ночето[11]. Завдяки їй замок у Фонтанеллато став важливим культурним центром, де точилися дискусії на літературні, філософські та богословські теми. При її дворі служили філософи та письменники Тіберіо Росселлі[it], Бенедетто Альбінео ді Бьянкі та Чезаре Дельфіні. Зібрала колекцію творів мистецтва[4][12].
У 1523—1524 роках, на запрошення чоловіка Паоли, при дворі у Фонтанеллато працював художник Парміджаніно. Тут, розписуючи стіни будуара молодої графині, він написав фреску«Історія Діани й Актеона[it]», на якій зобразив господиню замку в образі Церери, давньоримської богині родючості[4][9][14]. Нині фреску можна побачити, відвідавши музей на території замку Санвітале у Фонтанелло[15].
На думку деяких мистецтвознавців, на картині «Мадонна з довгою шиєю», створеній Парміджаніно в 1534—1535 роках, імовірно, також зображено Паолу Гонзагу. Картину написано на замовлення Олени Баярді-Тальяферрі і нині вона зберігається в зібраннях галереї Уффіці у Флоренції[4].
Коментарі
↑У деяких джерелах як дата смерті помилково вказано 1550 рік[3][13] — рік смерті чоловіка Паоли, якого вона пережила на двадцять років[8].
↑ абLupis Macedonio, Marco. Gonzaga, linea di Sabbioneta e Bozzolo. Libro de Oro de la Nobleza del Mediterráneo(італ.). www.genmarenostrum.com. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 13 квітня 2017.
↑ абLitta, Pompeo (1781—1851). Sanvitale di Parma. Famiglie celebri di Italia(італ.). www.gallica.bnf.fr. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.