Пам'ятники Петру IПам'ятники Петру І — є поширеним засобом пропаганди ролі імператора Петра І в історії (Росія), або ж просто ж просто згадкою про його перебування у тому чи іншому місці в багатьох країнах за межами РФ. Першим пам'ятником Петру І став споруджений 1782 року мідний вершник у Петербурзі; відтоді кількість пам'ятників першому імператору становить загалом понад 60 у Росії та інших країнах Європи і потроху збільшується у Росії з кожним петровським ювілеєм[1]. У інших пострадянських державах (Латвія, Естонія) пам'ятники Петру І, з огляду на їх імперський символізм, були демонтовані ще в процесі розпаду Російської імперії. В Україні пам'ятник на місці відпочинку Петру І у Полтаві, на відміну від інших пам’ятників йому, композиційно не містить скульптурного зображення Петра І, однак повнозростову статую російського монарха встановлено перед будівлею музею «Поле Полтавської битви». Зважаючи, що багато пам'ятників Петру І встановлені досить давно та спроектовані видатними митцями, значна їх кількість має велику художню, естетичну та історико-культурну цінність, багато з них є об'єктами культурного туризму. Пам'ятники Петру І за країнами, регіонами та населеними пунктамиРосіяВ Росії Петру І зводять пам'ятники як засновнику міст (Санкт-Петербург, Таганрог, Воронеж, Петрозаводськ та ін.), губерній (пам'ятник в Астрахані 2007 р.), засновнику російського флоту (Москва, Калінінград), засновнику гірничо-заводської справи на Уралі (Єкатеринбург) тощо. Санкт-ПетербургПочаток увіковічення у камені та бронзі пам’яті Петра І, як засновника Російської імперії та столичного міста Петербурга, було покладено Катериною ІІ саме у столиці тогочасної Росії. Перший у Росії пам’ятник — як загалом, так і Петру І зокрема — був кінною статуєю імператора, відлитою за ескізами Етьєна Моріса Фальконе (1782 р., див. мідний вершник). В офіційній ідеології сформувався культ Петра І, котрого, серед інших титулів, наділяли титулом батька Вітчизни (піднесений йому Сенатом після перемоги у Північній війні, див., наприклад, напис під бюстом Петра І на фасаді Нахімовського училища в Петербурзі [2]). З часом Петербург обзавівся незліченою кількістю інших скульптур на честь свого засновника: виготовлений кінний пам’ятник Петра роботи Бартоломео Карло Растреллі (відлитий у бронзі ще 1747-го) 1800 року був встановлений перед Михайлівським замком. Згодом у місті на Неві окрім кінних з’явилися й інші типи скульптурних зображень самодержця — повнозростові статуї та бюсти. Серед повнозростових монументів Петра у Петербурзі є також два за відомим проектом скульптора М. М. Антокольського. Над своїм давнім задумом втілити Петра у глині, а потім і бронзі М. М. Антокольський працював у Римі 1872 року. Того ж року статуя була експонована скульптором у Петербурзі на політехнічній виставці[ru], організованій до 200-річчя від дня народження Петра. Макет статуї творіння Антокольського використали при спорудженні пам’ятників Петру І у Петергофі (1884, потворно встановлений у 1957-му), Таганрозі (1903), перед Сампсоніївським собором у Петербурзі (1909), в Архангельську (1914) та Шліссельбурзі (1957). На сьогодні точну кількість пам'ятників Петру І в Петербурзі не вказує навіть найповніший мистецько-культурний проект, присвячений цій темі — "Звід петровських памятників Росії та Європи". Окрім творінь Фальконе, Растреллі, Антокольського, Петербург має безліч інших пам'ятників Петру І, як-от, наприклад:
БельгіяВелика БританіяЕстоніяЛатвіяЗа часів імперії на теренах сучасної Латвії монумент Петру І височів у Ризі. Підготовчі роботи до встановлення пам’ятника Петру І у Ризі почалися із відповідного рішення міської думи 1903 року. Відбувся збір пожертв, за допомогою його вдалося зібрати 87 236 рублів 89 копійок. По тому був оголошений конкурс на проект пам’ятника. З 58 ескізів комісія обрала монумент в класичному стилі роботи берлінського професора архітектури Густава Шмідт-Касселя[de][3][4]. Місце для встановлення пам’ятника визначили на початку Олександрівського бульвару, навпроти головного в’їзду до міста. НідерландиУкраїнаПолтаваЧехіяПримітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia