uk %D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86 %D0%9C%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B0

	Палац Мітра
Країна	Португалія
Адміністративна одиниця	Santo Antão e São Julião do Tojald
Місце розташування	Санту-Антан-ду-Тожал
Статус спадщини	громадська пам'яткаd
	Палац Мітра у Вікісховищі

38°51′05″ пн. ш. 9°08′22″ зх. д. / 38.851433° пн. ш. 9.139555° зх. д. / 38.851433; -9.139555

Палац Мітра, широко відомий як Палац архієпископів, є колишньою літньою резиденцією спочатку архієпископів, пізніше Лісабонських патріархів, розташований у парафії Санту-Антан-ду-Тожал, в Лореші.

Історія

Це було сільське господарство під назвою Санту-Антан-ду-Тожал, яке Педро Вієгаш продав єпископу Лісабона Домінгушу Анесу Жардо ^[4].

Палац був побудований за наказом архієпископа Д. Фернанду де Васкончелушом близько 1554 року. Цей палац замінив примітивний будинок XIII століття.

У XVIII столітті перший патріарх Лісабона Д. Томаш де Альмейда перебудував палац в стилі бароко, згідно з тогочасною модою. Архітектором був італієць Каневарі, який працював над ним до 1732 року.

Опис Палацу

Будівля має П-подібну форму; на фасаді, в італійському стилі, розміщені три мармурові (камінь з Керрари) статуї: Святого Бруно Кельнського (засновника Ордену Картузіанців), Королеви Ізабели Португальської та Непорочного Зачаття. В інтер’єрі використані типові синьо-білі португальські кахлі XVIII століття, які зображають сезони, сцени із сільського життя, полювання чи риболовлі, міфологічні фігури; на палацових кухнях представлена кулінарна тематика.

Деякі з цих кахлів пізніше були перенесені до Патріаршого палацу у Сан-Вісенте-де-Фора, сьогодні представлені в Національному музеї стародавнього мистецтва.

До палацу також входять два голубника, акведук, довжиною у 2км, який використовувався для постачання водою двох фонтанів — всі споруди XVIII століття.

Захист Палацу

Протягом XX століття у палаці проводилось декілька реставраційних робіт, що фінансувалися Генеральним управлінням національних будівель та пам'ятників.

Комплекс, утворений палацом, акведуком, голубниками, фонтанами, каплицею і навіть монументальними вхідними воротами, охороняється як Культурна спадщина Португалії, постановами № 30 762 від 26 вересня 1940 та 32 973 від 18 серпня 1943 року.