Палата перів Японії
Палата перів (яп. 貴族院, кідзокуін) — верхня палата імперського парламенту Японії відповідно до Конституції Японської імперії (конституція діяла з 1889 по 1947 роки). ДіяльністьХоча, згідно з конституцією Мейдзі 1889 року, імператор мав майже абсолютну владу[1], основний закон передбачав скликання двопалатного парламенту, нижню палату якого обирали виборці, а до верхньої належали члени імператорської сім'ї (Великий син Імператора і Імператорські принци Японії), аристократи (кадзоку) і найбільші платники податків. Автор проекту Конституції — Іто Хіробумі — здійснив подорож до Європи і дослідив різні конституційні системи (зокрема довший час перебував у Берліні та Відні[2]), зробивши їх основою для японської конституції[3]. Так, моделлю для японської палати перів називають британську палату лордів[4]. Таким чином палата перів була ніби врівноваженням палаті представників, куди депутатів обирали виборці (виборче право мали громадяни, які платили понад 15 єн податків на рік; ~1 % населення)[2]. Палата перів традиційно була консервативнішою й прихильнішою до імператора, ніж палата представників. Депутати нижньої палати були значно активніші у законодавчій і бюджетній діяльності. Згідно зі статтею 34 Конституції: «Палата перів складається, відповідно до Указу про Палату перів, із членів Імператорської сім'ї, дворян, а також тих осіб, яких Імператор призначив до палати», а відповідно до імператорського указу № 11 від 1889 року до палати входили:
Палата перів перестала існувати 1947 року, коли набула чинності нова Конституція Японії, за якою верхня палата парламенту (Палата радників) також стала виборною. Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia