|
Падалко Людмила Іванівна
Па́далко Людмила Іванівна (*8 березня 1949, село Терсянка) — українська лікарка, акушерка-гінеколог. Головний лікар Дніпропетровського обласного перинатального центру (з 1990), Заслужена лікарка України (2001), кандидат медичних наук (2002)[1]. Біографія Народилася 8 березня 1949 року у селі Терсянка Новомиколаївського району Запорізької області. Батько, Кий Іван Якович, працював учителем математики у місцевій школі, мати, Галина Григорівна, — завідувачкою гастроному. У 1964-1965 роках Людмила з батьками та сестрою Ніною переїхала до районного центру. У новій школі зустріла Вадима, майбутнього чоловіка. Закінчила 1966 року Новомиколаївську середню школу із золотою медаллю. Любила біологію та хімію, мріяла стати лікаркою. Після школи працювала у центральній районній бібліотеці, що дало їй можливість ретельно підготуватись до вступних іспитів у виш. 1967 року, здавши на відмінно екзамен з хімії, вступила до Ворошиловградського медичного інституту на лікувальний факультет. Влітку приїжджала додому, проводила час із Вадимом, який навчався у Дніпропетровському медичному інституті. 1970 року вирішили одружитись, а через рік Людмила перевелась до Дніпропетровська. 1971 року народила сина Генадія, виховання якого поєднувала із навчанням. 1972 року Вадим закінчує вуз і їде працювати за направленням до Синельникового. 1973 року Людмила також закінчила медичний інститут, отримала спеціальність «лікувальна справа» та кваліфікацію акушера-гінеколога.  Після вузу проходила інтернатуру у Дніпропетровській міській лікарні № 9, по закінченню якої одразу почала працювати у Синельниківській центральній районній лікарні на посаді лікаря акушерки-гінекологині, де вже рік терапевтом працював її чоловік. Пізніше отримала посаду заступниці головного лікаря з лікувальної частини. Працювати було важко, але саме ці роки Падалко вважає часом становлення її як професійної лікарки. За роки роботи на посаді заступниці по селах району були ліквідовані пологові будинки при колишніх колгоспах, відкрито районну жіночу консультацію, активно розвивалось донорство крові. Але найбільше уваги вона приділяла професійному зростанню свого персоналу, піклувалась про підняття кваліфікації. Після переїзду до Дніпропетровська Вадим почав працювати в Дніпропетровську медичному інституті асистентом на кафедрі внутрішніх захворювань. 1985 року Людмила Падалко влаштувалась працювати до Дніпропетровського обласного онкодиспансеру на посаду акушерки-гінекологині. 10 квітня 1990 року переведена на посаду головної лікарки Дніпропетровського міського пологового будинку № 2, який з 26 червня 2012 року реорганізовано у Дніпропетровський обласний перинатальний центр, де працює і сьогодні[2]. Полюбляє шахи та нарди. Політична діяльність 1982 року Людмила Падалко вперше обрана депутатом до Синельниківської міської ради. 2002 року обрана депутатом вже до Дніпропетровської обласної ради, була кандидатом в народні депутати від політичної партії «Жінки за майбутнє»[3]. 2005 року вступила до Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»[4], а 2006 року вдруге обрана депутатом до Дніпропетровської обласної ради. Працювала у постійній комісії обласної ради з питань підприємництва, переробної промисловості, торговельного та побутового обслуговування. 2010 року втретє стає депутатом обласної ради. 2014 року на парламентських виборах у передвиборчому списку від ВО «Батьківщина» Людмила Падалко перебувала під № 158[5]. Родина 1971 року народила сина Геннадія. 1994 року від хвороби помер чоловік Вадим. Через рік син закінчив Дніпропетровський медичний інститут і мав йти по слідах батьків. Однак 2000 року він закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, а 2002 року — Інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію юриста та державного управлінця. Має невістку Наталію та двох онуків — Вадима та Людмилу, на честь дідуся та бабусі. На посаді головної лікарки   За період перебування Людмили Падалко на посаді головної лікарки спочатку пологового будинку, а пізніше Дніпропетровського обласного перинатального центру, прийняла 5843 дитини (3006 хлопчиків та 2837 дівчаток). Лікарка володіє повним обсягом акушерсько-гінекологічних та онкогінекологічних оперативних втручань, провела понад 4 тисячі гінекологічних операцій, прийняла на особистий огляд понад 30 тисяч жінок. За її сприяння 1991 року відкрито відділення гіпербаричної оксигенації, відновлена пральня, 1993 року відкрито відділення анестезіології та інтенсивної терапії, 1998 року — центр допомоги жінкам із фізичними вадами розвитку, 2000 року — центр дитячої та підліткової гінекології та центр ювенільного акушерства. 2005 року лікарня пройшла атестацію та отримала вищу категорію. 2006 року було відкрито центр підтримки грудного вигодовування, а 2015 року — організаційно-методичний відділ з кабінетом телемедицини. 1989 року при пологовому будинку за ініціативи професора Зінаїди Дубоссарської відкрито кафедру акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Дніпропетровського медичного інституту. Падалко продовжила налагодження роботи кафедри, відкритої за підтримки ректорки Людмили Новицької-Усенко[6], де персонал проводить лікувально-консультативну роботу для жінок та новонароджених у вигляді клінічних обходів, консиліумів, оперативних втручань і консультацій[7]. Наукова діяльністьЛюдмила Падалко стала авторкою багатьох наукових праць:
Відзнаки та нагороди Медалі:
21 серпня 2001 Людмилі Падалко присвоєно почесне звання «Заслужена лікарка України», а 15 травня 2002 року вона здобула науковий ступінь кандидата медичних наук за спеціальністю акушерство та гінекологія. Примітки
Джерела
Посилання
Відеоматеріали |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
