|
Павло Суботовський
Кузьма Васильович Суботовський, рідше Саббатовський (чернече ім'я Павло; 1771, село Зазим'я, Київська сотня, Київський полк, Малоросійська губернія, — 7 лютого 1832, Астрахань) — російський та український релігійний та освітній діяч українського походження, ректор Смоленської духовної семінарії, єпископ Слобідськоукраїнський і Харківський, архієпископ Астраханський і Кавказький Відомства православного сповідання Російської імперії. БіографіяРанні роки (1771—1795)Батьки майбутнього владики Василь і Агафія були кріпаками Київського Софійського монастиря. Крім Кузьми було ще два старших брата — Яків та Іван. Кузьма в дитинстві пас овець, але в зимовий час ходив до сільської школи, де навчався читати та писати.[1] По смерті батьків старший брат Кузьми Яків віддав його до родичів — причетника в школу при Києво-Подільській церкві, де Кузьма удосконалився в читанні і письмі. Помітивши в ньому здібності та відмінні успіхи, родичі випрохали префекта Київської академії Димитрія (Устимовича), колишнього настоятеля Братського монастиря, взяти Кузьму до себе в послушники. Архімандрит Димитрій визначив його у Києво-Могилянську академію, де він і здобув вищу освіту. Смоленський період (1795—1816)1 травня 1795 року Димитрія (Устимовича) призначили Смоленським єпископом. Димитрій забрав з собою Суботовського і призначив його до Смоленської духовної семінарії викладати латинську поетику, історію, географію та вищу риторику. В Смоленську Кузьма Суботовський взяв чернечий постриг з іменем Павло. 1803 — префект Смоленської семінарії і професор філософії. Тоді ж отримав місце ігумена Смоленського Троїцького монастиря та члена Смоленської консисторії. 1809 Павла обрано ректором Смоленської духовної семінарії й висвячено на архімандрита Смоленського Аврааміївського монастиря. З 1812 — член комісії з відбудови «казенных зданій духовнаго відомства», спалених французькою армією під час війни. 1813 — цензор проповідей, які проголошувалися в Смоленському Успенському соборі. Харківський період (1817—1826)10 лютого 1816 року за указом Синоду Павло виїхав до Санкт-Петербурга «на чреду священнослуженія и проповіди слова Божія», де 18 лютого 1817 його висвячено на єпископа Слобідсько-Українського та Харківського. За його наказом збудовано новий навчальний корпус Харківської духовної семінарії, архієрейський будинок, що зберігся дотепер і в братському корпусі церкву св. апостола Іоанна Богослова. Астраханський період (1826—1832)З 26 січня 1826 Павло — єпископ Астраханський і Кавказький, з 22 серпня 1826 — архієпископ. З 6 квітня 1829 року іменувався архієпископом Астраханським і Єнотаєвським. У цьому сані й помер 7 лютого 1832 року. Поховано в Астраханському Нижньому Успенському соборі. Заповіт на будівництво церкви у Зазим'їЧастину свого капіталу Павло Суботовський заповів на будівництво великого цегельного храму у своєму рідному селі Зазим'ї. 15 березня 1827 року він вніс до фінансового закладу «Московская сохранная казна» 12000 рублів асигнаціями, або ж 3428,57 рублів сріблом. Воскресенську церкву було збудовано у 1863—1865 роках. Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
