Амвросій (Ключарев)

Амвросій
Ім'я при народженнігрец. Алексей Иосифович Ключарёв
Народився17 (29) березня 1820
Александров, Владимирська губернія, Російська імперія
Помер3 (16) вересня 1901 (81 рік)
Харків, Російська імперія
Діяльністьсвященник
Alma materМосковська духовна академія
Посадаєпископ
Конфесіяправослав'я

Архієпископ Амвросій (в миру — Ключарев Олексій Йосипович, 17 березня 1820, Александров, Російська імперія — 3 вересня 1901, Харків) — єпископ Російської Православної Церкви; з 22 вересня 1882 року Харківський і Охтирський, богослов.

Біографія

Народився в місті Александров Володимирської губернії, в родині священика. Навчався в Віфанській семінарії і в Московській духовній академії, яку закінчив в 1844 році зі ступенем кандидата богослов'я. Під час навчання на його розвиток вплинули професор філософії протоієрей Ф. А. Голубинський, а також святителі Філарет та Інокентій (Веніамінов) Московські. В 1845 році отримав ступінь магістра богослов'я. Деякий час викладав логіку, психологію та латину в Віфанській семінарії. 17 листопада 1848 був висвячений в сан священика, служив у різних храмах, його проповіді користувалися популярністю у парафіян, і навіть друкувалися в «Московських Відомостях».

В 1860 році померла його дружина, в цьому ж році він заснував свій журнал «Душекорисні читання». 4 березня 1864 став протоієреєм. У цей час він зблизився з митрополитом Інокентієм, який високо цінував його обдарування, і залучав до місіонерської діяльності. За наполяганням митрополита Інокентія протоієрей Ключарев 7 листопада 1877 року постригся в ченці з ім'ям Амвросія, 8 листопада висвячений в сан архімандрита, а 15 січня 1878 року хіротонізований у єпископа Можайського, другого вікарія Московської митрополії. У квітні він був призначений вікарієм Дмитровським.

22 вересня 1882 року його призначили єпископом Харківським і Охтирським. З 20 березня 1886 року — архієпископ. Під час свого служіння в Харківській єпархії архієпископ Арсеній ввів єдинообразний церковний наспів, відновив Казанський Високочиновський чоловічий монастир та Богодухівський Свято-Троїцький жіночий монастир. Відкрив 62 парафії, заснував чимало освітніх та благодійних закладів, а також місіонерський раду для боротьби з сектантством. У 1884 році перетворив «Харківські єпархіальні відомості» в двотижневий журнал «Віра і розум».

За життя проповіді архієпископа Амвросія друкувалися в різних виданнях, крім того були видані дві збірки його проповідей. За відгуками сучасників, він був одним з найбільш натхненних російських проповідників. Торкався у своїх проповідях теми сектантства і моральності, призначення людини і християнських понять, взаємодії церкви і державної влади.

Був нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуку.

3 вересня 1901 архієпископ Амвросій помер на архієрейській дачі неподалік від Харкова.

Література

  • Смолин М. Б. Энциклопедия имперской традиции русской мысли — М.: «Имперская традиция», 2005. — ISBN 5-85134-078-9.

Посилання

Джерела

  • Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.