Павловський Іван Францович
Павловський Іван Францович (Францевич) (21 січня 1851, Боброве, Калузької губернії — 14 травня 1922 Полтава) — дослідник історії Полтавщини, архівознавець, педагог. Біографія![]() Народився у родині службовця. У 1870 році закінчив Полтавську гімназію, у 1874 році — історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Викладав історію в Полтавському кадетському корпусі (1874—1913). Одночасно виконував обов'язки секретаря Полтавської губернської ученої архівної комісії (1903—1918). Організував музей Полтавської битви і був його завідувачем (1909—1918)[1]. Виступав організатором та учасником народних читань та недільних шкіл на Полтавщині. Член Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Дійсний член Таврійської губернської ученої архівної комісії (з 1915). Учасник обговорення урядового проекту правил охорони пам'яток та старожитностей. Брав участь у з'їзді представників учених архівних комісій 6-7 травня 1914 у Санкт-Петербурзі. Підтримував активні стосунки з Вадимом Львовичем Модзалевським. Під час революції 1917—1921 років виступав за збереження архіву Полтавського губернського правління. ПраціІван Францович Павловський є автором понад 150 праць, у тому числі студій з історії Полтавщини XVIII—XIX ст., яку висвітлював виключно з офіційних позицій. Опублікував багато архівних документів з історії Полтавщини. Був одним з укладачів систематичного покажчика часопису «Киевская старина» (Полтава, 1911). Найкращими творами вважаються словники:[1]
Фотогалерея
Примітки
Джерела та література
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia