Павлова Софія Афіногенівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Павлова.
Павлова Софія Афіногенівна
рос. Софья Афиногеновна Павлова
Народилася22 грудня 1926(1926-12-22)[1]
Костромська область, РСФРР, СРСР
Померла25 січня 1991(1991-01-25)[1] (64 роки)
Москва, СРСР
ПохованняВаганьковське кладовище
Громадянство СРСР
Діяльністьакторка
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1952)
ЗакладМосковський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd
Роки діяльностіз 1952
У шлюбі зШальнов Павло Олександрович
IMDbnm0667825
Нагороди та премії
заслужений артист РРФСР

Павлова Софія Афіногенівна (22 грудня 1926 — 25 січня 1991) — радянська російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969).

Життєпис

Закінчила Державний інститут театрального мистецтва в Москві (1952). З цього ж часу працювала в Московському драматичному театрі імені М. М. Єрмолової.

Перша (і головна) роль в кіно — Анюта у фільмі «Комуніст» (1957). Картина удостоєна ряду кінопремій.

Грала також в кінофільмах (всього близько 50 ролей): «Живі і мертві» (1964), «Попереду — крутой поворот» (1960), «Журналіст» (1967), «Ад'ютант його високоповажності» (1969), «Чайка» (1970), «Драма зі старовинного життя» (1971), «Сіль землі» (1978, телесеріал), «Не можу сказати „прощавай“» (1982, мати Сергія Ватагіна), «Семеро солдатиків» (1982), «Колискова для брата» (1982), «Підліток» (1983) та ін., а також в українських кінокартинах: «Тінь» (1961, к/м, Ксенія Петрівна), «Між добрими людьми» (1962, Ольга Дмитрівна), «Серце не прощає» (1961, Катерина Топіліна), «Гольфстрим» (1968, мати Ігоря).

Похована на Ваганьковському кладовищі[2].

Примітки

  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Могила С. А. Павлової на Ваганьковському кладовищі (фото) (moscow-tombs.narod.ru) (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.

Література

  • Кино: Энциклопедический словарь. М. (рос.), 1987. — С.314.

Посилання