|
Пабло Марі
Пабло Марі (ісп. Pablo Marí, нар. 31 серпня 1993, Валенсія) — іспанський футболіст, центральний захисник італійської «Монци». Ігрова кар'єраНародився 31 серпня 1993 року в місті Валенсія. Вихованець футбольної школи клубу «Мальорка»[1]. У віці 17 років дебютував у Сегунді Б за команду «Мальорка Б». Відіграв за цю команду три сезони. У сезоні 2011/12 залучався в основну команду «Мальорки». Дебютував у Ла Лізі 7 грудня 2011 року в незвичайній грі проти «Гранади», яка почалася 20 листопада, але була перервана на 60 хвилині. Перед дограванням командам дозволили зробити безліч замін, і Пабло Марі почав цю 30-хвилинну гру в стартовому складі, «замінивши» Педро Бігаса. Через сім хвилин після відновлення гри «Мальорка» забила гол з пенальті, зрівнявши рахунок (2:2). Більше команди голів забити не встигли[2]. У тому сезоні Марі ще лише один раз зіграв за Мальорку в Прімері. У 2013 році перейшов у «Хімнастік», де став гравцем основи. У сезоні 2014/15 допоміг команді посісти друге місце в Сегунді Б і завоювати путівку в другий за рівнем дивізіон. У наступному сезоні команда посіла третє місце в регулярному турнірі, а потім поступилася «Осасуні» у півфіналі плей-оф за вихід у Прімеру. Влітку 2016 року підписав контракт з англійським «Манчестер Сіті». У сезоні 2016/17 виступав на правах оренди за «Жирону» в іспанській Сегунді[1]. Однак більшу частину матчів Марі провів на лавці запасних, зігравши лише у восьми зустрічах. У наступному сезоні 24-річний Пабло Марі відправився в оренду в нідерландський «НАК Бреда». Через два тижні після переходу тренер НАК Стейн Вревен запропонував іспанцеві стати капітаном команди[3]. За сезон зіграв 20 матчів у чемпіонаті і забив 1 гол. 1 липня 2018 року Пабло Марі був відданий в річну оренду в «Депортіво», який грав у Сегунді[4]. З клубом зайняв 6 місце у чемпіонаті, будучи основним гравцем (38 ігор і 2 голи), але у фіналі плей-оф поступився рідній «Мальорці» і не вийшов до вищого дивізіону. 11 липня 2019 року Пабло Марі підписав повноцінний контракт з бразильським «Фламенго» строком до грудня 2022 року[5]. Він став третім іспанцем у історії клубу з Ріо-де-Жанейро — після воротаря Тальядаса (1937) і нападника Хосе Уфарте (1958—1961; 1962—1964)[6]. Того ж року виграв з командою чемпіонат Бразилії[7] (будучи включений до символічної збірної турніру[8]) та Кубок Лібертадорес[9], завдяки чому поїхав на Клубний чемпіонат світу 2019 року в Катарі. Відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро 22 матчі в національному чемпіонаті. На початку 2020 року повернувся до Європи, приєднавшись на умовах оренди до лондонського «Арсенала». 24 червня того ж року уклав повноцінний контракт з лондонцями, хоча виступав у їй складі епізодично. Продовжував нерегулярно виходити на поле у складі «Арсенала», а 2022 року був відданий в оренду спочатку до «Удінезе», а згодом до «Монци». Протягом сезону 2022/23 був одним з основних центральних захисників «Монци», допомігши їй зберегти місце в італійському елітному дивізіоні. Влітку італійський клуб викупив контракт одного зі своїх ключових оборонців за 4,9 мільйони євро і уклав із ним повноцінний контракт. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
