|
П'єтро ЛонгіП'єтро Лонгі, справжнє ім'я П'єтро Фалька (італ. Pietro Antonio Longhi 5 листопада 1702 — 8 травня 1785) — венеційський художник XVIII століття, представник побутового жанру та портретист. Працював в стилі рококо. ЖиттєписРанні рокиМало що відомо про ранні роки художника. Походить з родини венеційського ювеліра. Але одразу починаються розбіжності. До останнього часу незрозуміло, як правильно пишеться його прізвище. Батько в документах 18 століття йде під прізвищем Фалькетта. Син чомусь — Фалька. Незрозуміло, про що саме говорить прізвисько Лонгі, під яким художник увійшов в історію мистецтв. НавчанняПервісне навчання отримав в майстерні батька. Згодом той віддав сина (ймовірно, у 1718 році) в майстерню венеційського художника Антоніо Балестра (1666—1740). Балестру вважають досить толерантним вчителем, бо у нього опановували художню майстерність різні венеційські майстри, серед яких:
У Розальби Кар'єри, теж венеційки, склалися добрі стосунки з П'єтро Лонгі. Вплив творів Балєстри (з ідеально виправленними обличчями і нечіткими м'язами фігур) на манеру Лонгі не був значним. Балєстра, представник академічної гілки італійського бароко, сприяв переведенню П'єтро Лонгі в Болонью у 1720 році. Він надав рекомендації до художника Джузеппе Марія Креспі (1665—1747). Креспі створював переважно картини на релігійну тематику та його роботи не відрізнялись багатством колориту. Побутові сцени займали в його творчості значно менше місце. Але Креспі і Лонгі порозумілися, а учень діяльно допомагав Креспі у виконанні замов. Лонгі, навпаки, матиме схильність до створення побутових картин. І саме їм присвятить свою творчість по поверненню в Венецію. Повернення в Венецію. Шлюб.Приблизно у 1730 році П'єтро Лонгі повернувся в Венецію. Навчання завершено і він має право на шлюб. 28 вересня 1730 року його вінчали з дочкою будівничого Альвізе Ріцці — Катериною. Через три роки у подружжя народиться син Алессандро, що теж стане художником. Зрілі роки  _-_IMG_7279.JPG) Серед перших творів по поверненню в Венецію — біблійні картини (вівтар для церкви Сан Пеллегріно, фреска в церкві собору Сагредо). Але релігійні картини мало приваблюють майстра і він переходить до створення невеликих картин побутового жанру. Серед перших творів цього напрямку — картина «Концерт». Це досить популярна і приємна тема для венеційських споживачів мистецтва, адже Вений центр Італії і всієї Європи. Серед прихильників мистецтва Лонгі — аристократ Андре Кверіні, для якого Лонгі виконає сім картин. Андре Кверіні — також меценат венеційського комедіографа Карло Гольдоні (1707—1793). Вони заприятелювали. В часи дозвілля (обидва в масках за венеційським звичаєм) блукали венеційськими вуличками, вдивляючись у блиск та морок як святкової, так і непарадної Венеції. Але П'єтро Лонгі старанно обходить гострі проблеми портової Венеції, зосередившись на зображенні подій в залах венеційських багатіїв, багатого міщанства, їх свят, їх дозвілля. Іноді пише портрети (Родинний портрет Сагредо, портрет Франческо Гварді). В картинах митця — чимало кумедних деталей. Але ніколи твори П'єтро Лонгі не досягають гостроти сатири англійця Вільяма Хогарта, ніколи не претендують на повчання, на виправлення недоліків суспільства. Гострі ідеї і напружені пошуки доби просвітництва пройшли, не зачепивши зміст картин Лонгі. Хоча зовнішні риси просвітництва зустрічаються («Урок географії для молодої пані», «Алхімік», «Відвідини бібліотеки»), але вони переведені художником в побутову площину. Картини Лонгі добре купують, а його слава зростає. У 1737 році він стає членом товариства венеційських художників, що ознака його визнання серед колег. Покращення матеріального стану родини Лонгі дозволяє арендувати будинок у аристократа Лунардо Емо. Лонгі з родиною житиме там до власної смерті. Популярності картин Лонгі сприяли і гравери, що переводять картини майстра в гравюри. Гравюри робили як син Алессандро, так і Бартолоцци, Піттері, гравер з Парижу — Жозеф Фліпар. Коли аристократична родина Пізані заснувала невеличку Академію малюнка і гравюри (ми б назвали її зараз гуртком аматорів), викладачем запросили саме П'єтро Лонгі. Популярність невеличких картин Лонгі стала такою, що їх починають копіювати як помічники з майстерні майстра, так і стороні художники. Це збільшить коло прохідних, неоригінальних творів митця. У 1762 році син Алессандро Лонгі друкує книгу «Коротке зібрання життєписів венеційських історичних художників, найвідоміших в цьому столітті». Аби збільшити вагомість видання, що мало характер не стільки документа, скільки панегірика, Алессандро додав власно створені гравюри, серед яких і портрет батька. Пишна назва видання не відповідала реальності. До кінця XVIII століття залишалося ще 38 років. І пріоритети і оцінки — ще зміняться. Серед незвичних творів П'єтро Лонгі — «Філософ Піфагор». Картина створена по замові Венеційської Академії мистецтв. Місцевим майстрам надали термін у три місяці для створення картин, які переходили у власність Академії. Розуміючи, що побутова кртина мало престижна для збірки Академії, П'єтро Лонгі і звернувся до так званого історичного жанру та античної тематики. На великому за розмірами полотні Лонгі подав бородатого філософа, заглибленого в читання трактату. Світло вихоплювало з темряви лише постать філософа зі свічкою, комора ж потопала у сутінках. Філософ не мав нічого спільного з ніжними, ляльковими фігурами доби рококо в побутових картинах Лонгі. П'єтро Лонгі помер в Венеції на 83 році життя. Вибрані твори 
Джерела
Див. такожПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єтро Лонгі
|
