П'єр Лоран Емар

П'єр-Лоран Емар
Pierre-Laurent Aimard
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження9 вересня 1957(1957-09-09) (67 років)
Місце народженняЛіон, Франція
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяпіаніст
ОсвітаRegional Conservatory of Lyond Редагувати інформацію у Вікіданих і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіІвонна Лоріо Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніLorenda Ramoud Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанракадемічна музика
ЗакладКельнська вища школа музики Редагувати інформацію у Вікіданих, Королівська музична академія Редагувати інформацію у Вікіданих і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиDeutsche Grammophon Редагувати інформацію у Вікіданих і Warner Classics Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Брати, сестриValérie Aimardd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр-Лоран Емар (фр. Pierre-Laurent Aimard; нар. 9 вересня 1957(19570909), Ліон) - французький піаніст.

Біографія

Учень Івонни Лоріо у Паризькій консерваторії, з 12 років був знайомий з Мессіаном. Працював безпосередньо з композитором над вивченням його творів, ставши одним з найвитонченіших інтерпретаторів його музики. Згодом продовжив своє навчання під керівництвом Марії Курчо та Дьордя Куртага. У 1973 стає володарем першої премії Конкурсу Олів’є Мессіана. У віці 19 років був запрошений П’єром Булезом і протягом 18 років був солістом Ансамблю Інтерконтемпорен, ставши виконавцем багатьох прем’єрних виконань творів сучасної музики. Емар широко відомий, як ключова фігура у сучасній музиці. Як соліст, Емар здійснив прем’єри таких творів як Répons П. Булеза, Klavierstück XIV К. Штокгаузена та 11-го та 13-го етюдів Д. Лігеті. У 2012 році став першим виконавцем фортепіанного концерту Т. Мюрая Désenchantement du Monde.

Репертуар

Попри свою славу видатного виконавця сучасної музики (Булез, Лігеті, Штокгаузен, Лахенман, Картер та ін.), він відомий своїми оригінальними інтерпретаціями творів композиторів класиків (Баха, Моцарта, Шопена, Шумана, Дебюссі, Равеля, Бартока, Веберна).

Записи

Одним з найвідоміших його записів є запис двох перших зошитів Етюдів Лігеті. Здійснив також велику кількість записів творів класичної музики, серед яких п’ять фортепіанних концертів Бетховена (на запрошення Ніколауса Арнонкура з Камерним оркестром Європи), фортепіанні концерти Равеля (з Клівлендським оркестром), Турангаліла-симфонія Мессіана (з Берлінським філармонічним оркестром), Мистецтво фуги Баха.

Педагогічна діяльність

Професор фортепіано та камерної музики Вищої консерваторії музики і танцю у Парижі та Вищої школи музики у Кельні. Є почесним членом Королівської музичної академії.

Посилання

  • Офіційний вебсайт [1]
  • На сайті Deutschegrammophon [2]