Отто-Крістофер фон дер Говен
Отто-Крістофер фон дер Говен (нім. Otto Christopher von der Howen; 19 листопада 1699 — 27 листопада 1775) — курляндський державний діяч, старший радник, правник, дипломат. Ландгофмейстер Курляндії (1759—1763, 1767—1775). Представник шляхетного німецького роду Говенів. Син Георга-Генріха фон дер Говена і Доротеї-Єлизавети Шіллінг. Навчався у Кенігсберзі (1718) і Галле (1721). Депутат Курляндського ландтагу. Працював церковним візитатором у Семигалії (1729—1734), посланцем ландтагу (1730), державним послом у Варшаві (1732, 1765, 1767), гауптманом у Бауске (1734—1742), головою Гольдінгенського обер-гауптманства (1742—1746). Займав пост ландмаршала, очолюючи ландтаг (1746—1748), а також був Мітавським обер-бургграфом (1748—1758). Після цього працював канцлером (1758—1759), а потім — ландгофмейстером герцогства. Підтримував герцога Карла-Християна, перебував у опозиції до проросійських Біронів. Відмовився присягати на вірність новому герцогу Ернсту-Йоганну фон Бірону, через що був звільнений (1763). Отримав титул кабінет-міністра у Польщі й Саксонії, нагороджений Орденом Білого орла. Був членом масонських лож. Одружений із Єлизаветою-Доротеєю фон Мірбах, донькою ландгофмейстра Генріха-Георга фон Мірбаха. Від неї мав сина Отто-Германа фон дер Говена, організатора російської анексії Курляндії. Помер у Мітаві, Курляндія. Імена
БіографіяМолоді рокиОтто-Крістофер фон дер Говен народився 19 листопада 1699 року в Бредефельді, Курляндія[2], в родині Георга-Генріха фон дер Говена і Доротеї-Єлизавети Шіллінг[3][4]. Говен навчався у Кенігсберзькому (1718), Галльському (1721)[3][4] і Єнському університетах[2]. Після повернення на батьківщину Говен став депутатом Курляндського ландтагу. Він працював церковним візитатором у Семигалії (1729—1734), посланцем ландтагу (1730)[3][4], державним послом у Варшаві (1732, 1767)[3][4]. 14 березня 1732 року Говен одружився із Єлизаветою-Доротеєю фон Мірбах[3][4], донькою курляндського ландгофмейстера Генріха-Георга фон Мірбаха. Союз із Мірбахами посилив його позиції в уряді. Високопосадовець1734 року Говен став гауптманом у Бауске, а 1742 року очолив Гольдінгенське обер-гауптманство, де працював понад 4 роки[3][4]. 1746 року Говен був призначений на два роки ландмаршалом, головою Курляндського ландтагу. Згодом він займав пост Мітавського обер-бургграфа (1748—1758)[3][4]. У 1758—1759 роках Говен став канцлером Курляндії і Семигалії, увійшов до складу старших радників герцогства[3][4]. У 1759—1763 роках, в часи правління герцога Карла-Християна, Говен займав пост першого міністра — ландгофмейстера герцогства Курляндії та Семигалії[3]. Герцог переклав на нього усі внутрішньо-політичні справи, що викликало роздратування серед міщан і лютеранського кліру. 1763 року, після утвердження герцога Ернста-Йоганна фон Бірона, Говен відмовився присягати на йому вірність, через що був звільнений[3][4]. У січні 1765 року Говен був послом курляндського лицарства у Польщі й Саксонії[3][4][2]. Він отримав титул саксонського кабінет-міністра[3][4][2] і таємного радника[2]; нагороджений Орденом Білого орла[3][4]. 1767 року Говен повторно став ландгофмейстром Курляндії[3][4]. Арешт сина25 листопада 1769 року герцог Ернст-Йоганн фон Бірон зрікся престолу на користь свого сина Петера, але зберіг за собою право по-життєво користуватися прибутками з герцогських землеволодінь[5]. На січневій сесії курляндського ландтагу в 1770 році син Говена, Отто-Герман, разом із однодумцями засудили цей акт і закликали лицарство не присягати Бірону[5]. Це суперечило політичним інтересам Російської імперії, тому 1771 року російські спецслужби таємно арештували молодого Говена і заточили у Ризькому замку[5]. Довідавшись про ув'язнення сина, 7 (18) жовтня 1774 року Отто-Крістофер, написав листа ризькому губернатору Броуну листа і звернувся на ім'я Катерини ІІ з проханням помилувати сина[5]. За три дні Броун зробив відповідний запит до керівника колегії іноземних справ Микити Паніна та самої цариці[5]. 22 жовтня Панін дав дозвіл на звільнення, наказавши не стягувати їх з батька арештованого[5]. 27 листопада 1775 року Говен помер у Мітаві, Курляндія[3][4]. Його син Отто-Герман став лідером проросійської партії курляндського лицарства, яка організувала російську анексію Курляндії. Сім'я
Праці
НагородиПримітки
БібліографіяДжерела
Монографії. Статті
Довідники
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Отто-Крістофер фон дер Говен |