Орлянкін Валентин Іванович
Валентин Іванович Орлянкін (24 січня 1906 — 13 липня 1999) — радянський український кінооператор. Лауреат Сталінської премії (1943). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Біографічні відомостіНародився 24 січня ст. ст. 1906 р. у с. Варваринка Тамбовської губернії в родині службовця. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1936). Працював оператором на Московській студії кінохроніки, з 1937 — оператор-кореспондент по Криму (Ялта, 1937–1940), на Українській студії кінохроніки (1940–1941, 1945–1952), на Алма-Атинській студії кінохроніки (1941–1942), Учасник Німецько-радянської війни. З 1942 року — фронтовий кінооператор. Знімав на Сталінградському, Південно-Західному, Центральному, Степовому, 1-му Білоруському, 1-му та 4-му Українських фронтах. Зняв повітряний бій, яким керував О. І. Покришкін, партизанського командира В. А. Бегму, генерала В. І. Чуйкова та ін. У 1952—1957 рр. — оператор Київської студії художніх фільмів, у 1957—1976 рр. — оператор Української студії хронікально-документальних фільмів. Автор книг «Кораблі не вмирають» (К., 1970), «А до Волги четыре шага…» (К., 1982), «Стоп-кадр долі» (1986), сценарію «І залишаються легенди» (1977, у співавт. з М. Коростишевським). Був членом Спілки кінематографістів СРСР (1960) і Спілки кінематографістів України. Помер після тяжкої хвороби на 94-му році життя 13 липня 1999 р. в Києві. Родина
ФільмографіяЗняв художні фільми:
Оператор хронікально-документальних фільмів:
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia