Загальна довжина двох ліній становила 10,8 км. Парк складався з 17 моторних і 10 причіпних вузькоколійних вагонів. 11 грудня1907 року була прокладена лінія від депо до жіночого монастиря по вулиці 2-а Курська. Після Жовтневого перевороту і що послідувала за ним громадянська війна (1918—1921 роки), трамвайний рух в місті припинявся.
До 1939 року відбулася перешивка колії на 1524 мм. Друга світова війна знову зупинила трамвайний рух в місті. Хоча, навіть, коли 3 жовтня1941 року німці увійшли в Орел, вони побачили трамваї, що слідували за своїми маршрутами. Після звільнення міста 5 серпня1943 року відразу ж було розпочато відновлення трамвайної мережі. Починаючи з вересня 1943 року трамвайний рух в місті вже було відновлено.
23 липня1953 року трамвайна мережа була прокладена до кінця вулиці Пушкіна, де було введено в дію кільце чинного понині маршруту № 3. Кільце обладнано гейтом, що з'єднує орловську трамвайну мережу із залізничним полотном товарної станції «Орел».
29 грудня1961 року відкрита кінцева станція «Залізничний вокзал», яка є кінцевою станцією всіх орловських трамвайних маршрутів, крім маршруту № 3. Кільце обладнано службовим тупиком з оглядового канавою, що дозволяє провести проміжну діагностику та обслуговування трамвая.
На початку 1970-х років тролейбуси, частково на головних вулицях міста, замінили трамваї. На початку 2000 року МУП «Трамвайно-тролейбусне підприємство» була на межі банкрутства.
Депо
Перше трамвайне депо було розташовано на вулиці Пушкіна. 11 лютого1966 року введено в дію депо імені Юозаса Вітаса, на вулиці Карачєвській. У 1982 році депо було розширено місткістю до 100 вагонів. Вагони з першого депо до нового були переведені у 1966 році.