Ордульф (герцог Саксонії)

Ордульф
Народився	бл. 1020
Помер	28 березня 1072
Поховання	церква святого Міхаеля (Люнебург)^d
Діяльність	аристократ
Титул	герцог Саксонії
Термін	1059—1072 роки
Попередник	Бернхард II
Наступник	Магнус I
Конфесія	католицтво
Рід	Біллунги
Батько	Бернхард II
Мати	Ейліка фон Швайнфурт
Брати, сестри	Hermann^[d], Гертруда Саксонська і Ida of Saxony^d
У шлюбі з	Вульфільда Інглінг Гертруда фон Хальденслебен
Діти	2 сина
Медіафайли у Вікісховищі

Ордульф (*Orthilius von Sachsen бл. 1020  —28 березня 1072) — герцог Саксонії у 1059—1072 роках.

Життєпис

Походив з роду біллунгів. Син Бернхарда II, герцога Саксонії, та Ейліки фон Швайнфурт. замолоду брав участь у війнах проти ободритів та данів. 1042 року одружився з донькою Олафа II, короля Норвегії, що став союзником Саксонії проти Данії. 1043 році брав участь у війні на боці свого шварга Магнуса I, короля Норвегії та Данії, проти претендента Свейна Естрідсена.

У 1059 році після смерті батька став новим герцогом Саксонії. З самого початку продовжив боротьбу з бременським архієпископом Адальбертом. У 1066 році зрештою здобув успіх у боротьбі з архієпископом Бремену. Останній за умовами угоди був змушений поступитися третиною своїх володінь синові Ордульфа — Магнусу, спадкоємцю герцога. Того ж року дав прихисток Будівою, сину Готшалка, князя ободритів.

У 1068—1069 роках надав підтримку Будівою у боротьбі за владу з Круто над Ободритським князівством. В результаті саксонці змогли на деякий час зайняти основні області. У 1070 році Круто знову відновив владу.

У 1071 році померла його перша дружина. Того ж року одружився з донькою графа фон Хальденслебен. Водночас став готувати похід проти Круто. Втім перші бойові дії не призвели до успіху.

Помер 1072 року. Поховано у церкві Святого Михайла в Люнебурзі (родинній усипальниці Біллунгів).

Родина

1. Дружина — Вульфільда, донька Олафа II, короля Норвегії

Діти:

• Магнус (1045—1106), герцог Саксонії у 1072—1106 роках
• Бернхард (1047—1083)

2. Дружина — Гертруда, донька графа Конрада фон Хальденслебен

Джерела

• Lutz Fenske: Ordulf (Otto). In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 19, Duncker & Humblot, Berlin 1999, ISBN 3-428-00200-8, S. 583 (