Ордерік Віталій (лат.Orderic Vitalis; 1075, Атчем — бл. 1142, Монастир св. Евруля) — середньовічний англійський хроніст, автор «Церковної історії», одного з найважливіших джерел інформації про історію Нормандії та Англії кінця XI — початку XII століття.
Біографія
Ордерік був старшим сином французького священнослужителя Оделера з Орлеана, який переїхав до Англії, поступив на службу до графа Роджера Монтгомері і отримав від нього місце парафіяльного священника в одній з церков Шрусбері. У п'ятирічному віці Ордеріка направили в церковну школу Святих Петра і Павла в Шрусбері, якою керував англосакс Сівард. Коли Ордеріку виповнилося одинадцять, він вступив послушником в нормандський монастир Святого Евруля, також перебував під патронатом графа Роджера. У монастирі йому дали нове ім'я — Віталій, на честь одного з воїнів Фіванського легіону. 1093 року Ордерік Віталій став дияконом, 1107 року — священником. Іноді він покидав монастир: відомо, що Ордерік бував в Кройландському абатстві в Лінкольнширі, в Вустері, Камбре (1105) і Клюні (1132).
Крім священницької роботи, з ранніх років Ордерік Віталій захопився літературою і протягом багатьох років присвячував значну частину свого часу роботі по листуванню книг в скрипторіях. Між 1099 і 1122 роками йому доручили написати історію монастиря Святого Евруля. Робота Ордеріка, «Церковна історія» (лат. Historia Ecclesiastica), незабаром вийшла за рамки історії монастиря і перетворилася на загальний літопис його часу. Сама назва книги запозичена у Біди Високоповажного — найбільшого історика ранньосередньовічної Англії. В абатство Святого Евруля часто прибували і проводили тут останні роки життя нормандські лицарі із Сицилії, Південної Італії та Англії, його також відвідували священники з дочірніх монастирів в Південній Італії. В Англії у абатства були великі земельні володіння, подаровані ще Вільгельмом Завойовником. Це дозволяло Ордеріку Віталію збирати інформацію про історію сучасного світу і використовувати її при створенні своєї роботи.
«Церковна історія» завершується 1141 року і декількома зауваженнями про події 1142 року, причому Ордерік Віталій згадує у цих розділах, що сам він уже старий і хворий. Це дозволяє зробити висновок про смерть Ордеріка Віталія близько 1142 року.
«Церковна історія»
«Церковна історія» Ордеріка Віталія складається з трьох розділів:
Книги I і II, найменш цінні з історичної точки зору, розповідають про історію християнства з часів Ісуса Христа. Після 855 р. Ордерік Віталій обмежується списком римських пап, що завершується Інокентієм I. Ймовірно, ці книги були написані вже після завершення основної роботи в 1136–1141 рр.
Книги III—VI являють собою центральну частину праці Ордеріка Віталія — літопис монастиря Святого Евруля. Вони були написані, очевидно, в 1123–1131 рр. В Четвертій і П'ятій книгах містяться також розповіді про діяння Вільгельма Завойовника в Нормандії та Англії. Відносно подій до 1067 року ці оповідання являють собою виклад відомостей з «Історії норманів» Вільгельма Жюмьєжського і «Діянь Вільгельма» Вільгельма Пуатевінського. Особливе значення мають глави, що описують події 1067–1071 рр., тобто перших років після нормандського завоювання Англії, які базуються на документах, що не дійшли до нашого часу в заключних розділах «Діянь Вільгельма». Після 1071 Ордерік Віталій виступає вже як незалежний історик, однак по повноті інформації ці книги поступаються пізнішим томам «Церковної історії».
Книги VII—XIII присвячені політичній історії сучасності, церковні питання в них відтіснені на другий план. Це найцінніша з історичної точки зору частина роботи Ордеріка Віталія. На початку автор коротко розповідає історію Франції в період правління Каролінгів і ранніх Капетингів, а потім переходить до докладного викладу подій після 1082 року. У цих книгах Ордерік приділяє чимало уваги Священній Римській імперії, папству, норманським державам в Південній Італії і Першому хрестовому походу, однак головний інтерес для автора представляє сучасна йому історія Нормандії та Англії. Глави, присвячені Роберту ІІІ, Вільгельму II Руфусу і Генріху I Боклерка, містять унікальний матеріал і являють собою найважливіше джерело інформації з історії англонормандської монархії кінця XI — початку XII століття. Свій літопис Ордерік Віталій доводить до 1141 р до ураження і полону короля Стефана в битві при Лінкольні.
Хоча виклад історії у Ордеріка Віталія достатньо погано організовано і рясніє несподіваними відступами, а сам автор іноді плутається у хронології, книга містить безліч безцінних деталей, які відсутні в роботах інших хроністів. Особливу цінність представляє освітлення Ордеріком звичаїв та ідей свого часу, його проникливі зауваження про загальні тенденції розвитку історії. Тому «Церковна історія» є одним з найважливіших джерел з історії Англії ранньо-нормандського періоду, а також найповнішим зібранням даних з історії Нормандії XI — початку XII століття.
Джерела
Памятники истории Англии / Пер. Д. М. Петрушевского. — М., 1936.
The Ecclesiastical History of Orderic Vitalis/ Пер. на англ. яз., в 6 т. — Oxford, Oxford Medieval Texts, 1968—1980, ISBN 0-19-820220-2
