Орден Дубового вінця
Орден Дубового вінця або Орден Дубової Корони (фр. Ordre de la couronne de Chêne) — державна нагорода Великого герцогства Люксембург. ІсторіяУ 1840 році в Нідерландах була прийнята конституція, що значно обмежила самодержавні права короля Вільгельма II, в тому числі і його право нагороджувати на власний розсуд орденами королівства. Вільгельм II, скориставшись своїм другим титулом — Великого герцога Люксембурзького (Люксембург перебував у особистій унії з Нідерландами), 29 грудня 1841 року заснував люксембурзький орден Дубового вінця, яким уже міг розпоряджатись на власний розсуд. У нідерландський період історії Люксембургу орденом нагороджувалось доволі мало люксембуржців (менше третини) й основну кількість нагороджених складали голландці та іноземці аж до 1890 року, коли внаслідок смерті Вільгельма III особиста унія між Нідерландами й Люксембургом була розірвана. З цього моменту орден Дубового вінця став суто люксембурзьким орденом, новий великий герцог Адольф Нассау продовжив нагородження орденом. Нині орден Дубового вінця є третім за старшинством в ієрархії люксембурзьких нагород. СтупеніПервинно орден мав чотири ступені — Великий хрест, лицар із зіркою, командор і лицар. 5 лютого 1858 року, під час зміни статуту ордена, кількість ступенів було збільшено до п'яти:
Також ордену належить медаль трьох ступенів: золота, срібна та бронзова. Опис
Умови нагородженняОрден Дубового вінця призначений для нагородження громадян Люксембургу за заслуги у військовій та цивільній службі. Також можуть нагороджуватись іноземці. Нагородження більш високим ступенем ордену може бути здійснено не раніше ніж за п'ять років після попереднього нагородження. Після нагородження більш високим ступенем ордену знаки молодшого ступеня слід повертати до Державного міністерства. Також слід повертати знаки ордена й по смерті нагородженого. Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia