Онілова Ніна Андріївна

Ніна Андріївна Онілова
Народилася	10 квітня 1921(1921-04-10)[1]  Новомиколаївка, Україна
Померла	8 березня 1942(1942-03-08)[1] (20 років)  Севастополь, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР  ·вогнепальна рана
Поховання	Кладовище Комунарів
Громадянство	СРСР
Діяльність	військовослужбовиця
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Старший сержант
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ніна Андріївна Онілова (10 квітня 1921, Новомиколаївка — 8 березня 1942) — Герой Радянського Союзу, під час німецько-радянської війни командир кулеметного розрахунку 54-го стрілецького полку 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії Приморської армії Кримського фронту, старший сержант. Герой Радянського Союзу

Біографія

Народилася 10 квітня 1921 року в селі Новомиколаївці (нині Захарівського району Одеської області) в селянській родині. Українка. Рано втративши батьків, виховувалася в одеському дитячому будинку. Закінчила середню школу. Працювала швачкою на Одеській трикотажній фабриці. Одночасно навчалася в аероклубі.

У Червоній Армії з серпня 1941 року. З цього ж часу на фронті. В оборонних боях на підступах до Одеси Ніна Онілова зі своїм розрахунком відбивала численні атаки, завдаючи великих втрат ворогові. В одному з боїв була важко поранена, але після лікування знову повернулася у свою дивізію. За бої під Одесою була нагороджена орденом Червоного Прапора.

У середині жовтня 1941 року у складі 25-ї Чапаєвської дивізії захищала Севастополь. 27 лютого 1942 року з розрахунком при обороні Севастополя в районі хутора Мекензі знищила дві кулеметні точки ворога. 1 березня 1942 року залишившися з розрахунку одна в живих, продовжувала відбивати атаки противника. У бою була важко поранена. Померла в ніч на 8 березня 1942 року.

Могила Ніни Онілової

Похована на цвинтарі Комунарів у Севастополі.

Відзнаки, нагороди

Нагороджена[2]:

• Орден Червоного Прапора (1941) — за виведення з ладу двох німецьких танків за допомогою коктейлів Молотова; також підвищена до сержанта.
• Медаль «Золота Зірка» (14 травня 1965) — нагороджена посмертно.
• Орден Леніна (14 травня 1965) — нагороджена посмертно.

Пам'ять

Ім'я Героїні було присвоєно Севастопольської швейній фабриці, піонерським дружинам ряду шкіл Одеси, вулицям в Одесі та Севастополі[3].

Примітки

1. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586
2. Onilova, Nina Andreyevna - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 27 вересня 2018.
3. Присвоєне 17 квітня 1951 року. На будинку № 37 встановлена анотаційна дошка

Джерела та література

• Н. М. Руденко Онілова Ніна Андріївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 598. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2 т.. — Т. 2. Любов-Ящук». — М.: Воениздат, 1988. — 483 с. (рос.)
• Криштоф Е. Г. Сто рассказов о Крыме. — Симферополь, 1985. (рос.)
• Легендарные Герои-комсомольцы. — Вып V и VI. — 1973. (рос.)
• Подвиг во имя жизни. — Одесса: Маяк, 1984. (рос.)
• Хлебников Н. М.' Под грохот сотен батарей. — М.: Воениздат, 1974. (рос.)