Народився в сім'ї службовця російської імператорської залізниці. Батько новонародженого, Аполлон Бочковський, мав польське коріння; мати Анна (ур. Раєцька), походила з литовського роду. Сім'я належала до польської культури і католицької віри[1] — цим і пояснюється незвичне для степової України подвійне ім'я майбутнього вченого. Згодом сім'я переїхала до нового місця служби батька до Катеринослава, потім в 1899 році до Єлисаветграда, де в 14-річному віці Ольгерд-Іполит поступив у 4-й клас Єлисаветградського земського реального училища, закінчив його на «відмінно» в 1903 р. Володів французькою, німецькою, чеською, польською мовами. Потім він два роки навчався на економічному відділенні Петербурзької Політехніки та в Петербурзькому Лісовому інституті. В 1905 році зв'язку з революційними подіями емігрував до Богемського королівства (Австро-Угорська імперія) у Прагу.
Очолював Комітет порятунку України — організацію, яка працювала задля порятунку українців під час Голодомору[3].
Погляди
Націологія: Етнологія і етнографія вивчають початкові фази формування народів (етногенез), то націологія досліджує націогенез, тобто — становлення і розвиток модерних націй. Доба західно-європейського етногенезу завершилася, за О.Бочковським, після Великої французької революції. З того часу й бере початок пробудження так званих «неісторичних» народів…
Нації: Віддаючи належне об'єктивним ознакам нації (спільна територія, спільне походження, спільні мова, релігія, звичаї), вирішальним Бочковський вважав суб'єктивний чинник. Формування модерної нації неможливе без «національної свідомості» і «національної волі», які виявляються у прагненні нації до політичної та державної самостійності. «Нація — це воля бути нацією» Що ж до ролі мови, то нація нетотожна з мовою, проте й без національної мови вона утворитися не може.
Етнополітика: Одним із розділів націології є етно-націополітика, яка вивчає політичні аспекти буття нації, зокрема — питання політичного самовизначення нації. Важливим був його висновок про те, що «примусова асиміляція — політичний анахронізм», оскільки «вона руйнує підвалини держави, бо гартує сили переслідуваного народу, спрямовані на рішуче протистояння в національному визволенні».
В. Пономарьов. Бочковський Ольгерд-Іполіт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.72 ISBN 978-966-611-818-2.
Бочковський Ольгерд Іпполіт // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.48