Оксенія Бурлака

Оксенія Бурлака
Оксенія Бурлака. Червень 2020 року.
Ім'я при народженні	Оксана Володимирівна Бурлака
Народилася	19 березня 1990(1990-03-19) (34 роки) Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Alma mater	Київський міжнародний університет
Мова творів	українська, російська
Роки активності	від 2004
Сайт: Авторська сторінка Оксенії Бурлаки
Оксенія Бурлака у Вікісховищі

Оксенія Бурлака (19 березня 1990(19900319), Київ) ─ українська письменниця, композиторка, копірайтерка й піар-фахівчиня.

Біографічні дані

Оксенія Бурлака (справжнє ім'я Оксана Ченчик) народилась у Києві, в сім'ї Володимира Васильовича Бурлаки (* 1961) та Ірини Григорівни Бурлаки (* 1966). Має молодшого брата Олександра (* 1994). 2004 року закінчила з відзнакою музичну школу (клас фортепіано). 2007 року вступила до Інституту журналістики, кіно і телебачення — підрозділу Київського міжнародного університету. У 2013-му здобула червоний диплом магістра, закінчивши цей виш. Того ж року народила сина[1].

Творчість

Писати музику, віршовані й прозові твори Оксенія почала у 14 років. Крім того, грала в шкільному театрі, брала активну участь в молодіжних конкурсах та олімпіадах. Працювала з гуртом «НЕАНГЕЛИ» (2016—2017), а також з українською співачкою Гайтаною (2011—2012). Разом із командою артистки була на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення» (2012).

У 2013-му Оксенія випустила свою дебютну книжку «Просто так вышло». Потім, у 2017-му, вийшли електронна книга «Звездам не дано любить» і два цифрові музичні альбоми авторської інструментальної музики «PIANO».

У 2019-му дебютувала у літературі для підлітків повістю «Поцілунок був не останній». Ця повість посіла третє місце у списку десяти найкращих сімейних видань 2019 року, що його опублікував інформаційний ресурс «BaraBooka»[2]. Ця книжка увійшла у довгий список премії «Навиворіт» у 2020 році, що містить всі підліткові книжки видані у 2019 році, але не увійшла у короткий список, тож Оксана не стала лауреаткою[3][4].

2020 року вийшла книжка «Розірваний кадр». У липні цього ж року Оксенія здобула відзнаку в номінації «Вибір видавця» на конкурсі «Коронація слова» за книжку «Платонічне кохання». Презентація відбулась 27 березня 2021 року у форматі поетичного вечору при свічках.

У межах презентації Оксенія Бурлака поділилася історією свого творчого становлення, розповівши, що на перемогу в «Коронації слова» її надихнула письменниця Ірен Роздобудько і книга «Ґудзик», на якій вона вперше побачила ту саму «червону мітку» ще у далекому 2008 році.

На презентації Оксенія читала поезію Роберта Рождественського, Едуарда Асадова, Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої, Ліни Костенко, свої авторські вірші, а також представила авторські мелодії у супроводі скрипки.

Після початку війни в Україні, у березні 2022 року, Оксенія разом із сином переїхала жити у Берлін (Німеччина).

У 2022 році в Києві вийшла нова арткнига письменниці «Всесвіт Камінського», яку Оксенія написала про відомого українського пластичного хірурга Едгара Камінського, в команді якого працювала з 2019 року.

У 2023 році світ побачив новий цифровий музичний мініальбом: Okseniya «Souliloquy». Оксенія назвала його "монологом душі", адже ця збірка із чотирьох композицій увібрала переживання творчої особистості, якій довелося тікати від війни.

У 2024 році Оксенія Бурлака випустила дві книги: довгоочікуване продовження книги «Платонічне кохання» — «Пробачити Платона» («Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024, ISNB 978-617-15-0645-9), а також підліткову повість у жанрі трилеру під назвою «Непотрібні» (ВЦ «Академія», 2024. 160 с. ISNB 978-966-580-722-3).

Твори

Літературні

• «Просто так вышло». — К.: Марія, 2013. 144 с. ISBN 978-966-97201-7-7
• «Просто так вышло». — К.: Мультимедійне видавництво електронних книжок «Strelbooks», 2018
• «Звездам не дано любить». — К.: Мультимедійне видавництво електронних книжок «Strelbooks», 2018
• «Поцілунок був не останній». — К.: ВЦ «Академія», 2019. 160 с. ISBN 978-966-580-580-9
• «Розірваний кадр». — К.: ВЦ «Академія», 2020. 160 с. ISBN 978-966-580-601-1
• Вірші Оксенії Бурлаки на сайті «Стихи. ру» [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• «Платонічне кохання» — «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021, ISBN 978-617-12-8437-1, 272 ст.
• «Табу на поцілунки» — К.: ВЦ «Академія», 2022. 160 с. ISBN 978-966-580-646-2 2022
• «Всесвіт Камінського» — К.: HUSS, 2022. 310 с. ISBN 978-617-8030-14-8
• «Пробачити Платона» — «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024, ISNB 978-617-15-0645-9
• «Непотрібні» — К.: ВЦ «Академія», 2024. 160 с. ISNB 978-966-580-722-3

Музичні

• Збірка музичних творів «Женщина в холодной постели», 2013
• Збірка пісень «Ти лети-лети», 2013
• Цифровий альбом авторської інструментальної музики «PIANO» (4 Гб), 2017
• Цифровий альбом авторської інструментальної музики «PIANO» (16 Гб), 2017
• Цифровий альбом авторської музики: Okseniya «Souliloquy», 2023

Нагороди і відзнаки

• 2020 — Відзнака у номінації «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова» за книжку «Платонічне кохання»

Джерела

• Оксенія БУРЛАКА: «Мрія стати письменницею ніколи не покидала моє серце» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• «Ключик до підлітків: Оксенія Бурлака» [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Віталіна Макарик. «Незвичні герої, корисні пригоди і важкі історії підліткових новинок до Букфоруму» / «Мажорка, невдаха й неприємне дівчисько» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Оксенія Бурлака презентувала нову книгу "Платонічне кохання".

Зовнішні зв'язки

• Музичний твір Оксенії Бурлаки «Я растворяюсь в тебе»

Примітки

1. Оксенія БУРЛАКА: «Мрія стати письменницею ніколи не покидала моє серце». Сайт «Академія». Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
2. «Объявлен длинный список самых лучших книг для детей номинантов "Топ БараБуки"». Сайт ТСН.ua. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
3. root (15 березня 2019). Підліткова премія «Навиворіт» оголосила фіналістів. chytomo.com (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
4. «Підліткова премія "Навиворіт" оголосила фіналістів». Сайт «Galinfo». 11 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.