Овсянна Людмила Степанівна

Людмила Овсянна
Людмила Степанівна Овсянна
Народилася	24 серпня 1948(1948-08-24)  Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Померла	12 грудня 2003(2003-12-12) (55 років)  Тернопіль, Україна
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка

Людмила Степанівна Овсянна (24 серпня 1948, м. Тернопіль, нині Україна — 12 грудня 2003, м. Тернопіль, Україна) — українська журналістка. Членкиня Національної спілки журналістів України (1980). Журналіст року «Вільного життя» (2003). Дружина Данила Теличина.

Життєпис

Людмила Овсянна народилася 24 серпня 1948 року у місті Тернополі.

Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1973, нині національний університет). Працювала кореспонденткою, завідувачкою відділу, відповідальною секретаркою Тернопільської обласної молодіжної газети «Ровесник» (1966—1989), редакторкою газети «Профспілкове життя» (1990—1992), оглядачкою газети «Вільне життя» (1992—2003).

Коло журналістських зацікавлень — культура, мистецтво, студентське та учнівське життя (понад 300 газетних публікацій). У «Вільному житті» протягом багатьох років вела жіночу сторінку «Калина»[1][2], рубрики «Дім. Сад. Город» і «Кухня пана Юзека». Авторка понад 100 новел із життя, що увійшли до книги «Жіночі історії» (2004)[3][2]. Того ж року «Вільне життя» запровадило конкурс пам’яті Людмили Овсянної з такою ж назвою.

Померла 12 грудня 2003 року у місті Тернополі.

Примітки

1. Тернопільська журналістка розповіла про свою антистресову сторінку в газеті // Реально. — 2019. — 26 грудня.
2. Видавничий дім «Вільне життя» // Вільне життя.
3. «Жіночі історії» стали книгою // 20 хвилин Тернопіль. — 2008. — 31 липня.

Джерела

• Теличин, Д. Овсянна Людмила Степанівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 684. — ISBN 966-528-199-2.
• Цицюра, Р. «Одне тільки слово: Людмила — троянда цвіте на снігу» // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 12 квітня. — С. 9.
• Сагаль, О. «Не вірю, що пішла і відлюбила…» // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 13 грудня. — С. 9.