Оборона Чернігова (1239)

Захоплення Чернігова монголами
Монгольська навала на Русь
Спасо-Преображенский собор Чернигова-2.jpg
Дата до 18 жовтня 1239 року Місце Чернігів Результат Перемога монголів
Сторони
Монгольська імперія	Чернігівське князівство
Командувачі
• Батий • Берке[1] або Мунке[2][3]	• Мстислав Глібович
Сили
невідомо	невідомо
Втрати
невідомо	невідомо

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Облоги Чернігова.

Оборона Чернігова — один з найважливіших епізодів західного походу монголів 1235—1242 років та монгольської навали на Русь 1237—1241 років, облога і взяття монголами столиці Чернігівського князівства восени 1239 року.

Стратегічна обстановка напередодні подій

Після удару, завданого монголами по Північно-Східній Русі взимку 1237—1238 років, брат загиблого великого володимирського князя Ярослав Всеволодович не зміг більше утримувати Київ, забраний ним у Михайла Всеволодовича, і поїхав до Владимира. Коли Михайло зайняв Київ, його молодший двоюрідний брат Мстислав Глібович спробував зайняти Чернігів, але Михайло зберіг чернігівський престол для себе (за версією Л. Войтовича[4], передав престол своєму молодшому братові Андрію). Деяке розходження їх політичних позицій можна простежити і раніше (див. Облога Чернігова (1235)).

В кінці 1238 — на початку 1239 року Михайло провів похід проти Великого князівства Литовського і втратив Галич на користь Данила, а монголи (Берке) розорили прикордонне зі степом Переяславське князівство.

Джерела про сили сторін

Чисельність монгольської армії в західному поході, згідно з сучасною історіографіэю, з урахуванням втрат та дворазового поповнення за рахунок місцевого степового і поволзької населення, варіюється від 120—150 тис. на початку походу до 100 тис. після відходу у Монголію Гуюка і Мунке.

В ті місяці, в які основною метою монголів на Русі став Чернігів, першоджерела як головний напрямок зусиль монгольських корпусів в Європі називають:

• місто алан Ме-це-сі, обложений між 27 листопада та 26 грудня 1239 року і взятий через три місяці[5];
• місто Мінкас, до якого попрямували Гуюк, Мунке, Кадан та Бурі і взяли його за 1 місяць і 15 днів[6];
• місто М.к.с., оточене болотами і густим лісом, що стало крайньою точкою просування монголів на Русі і після розчищення лісу і установки метальних знарядь було взяте царевичами спільно за кілька днів[7].

У той же самий час другорядним напрямком дій монголів став Крим, де згадуються Шибан, Бучек та Бурі (точна дата їх виходу до південного узбережжя півострова встановлюється за записами на полях однієї з книг сурожського монастиря — 26 грудня 1239 року).

Командував тими, хто взяв Чернігів у облогу, за різними версіями, Батий (голова західного походу) і Берке з братами або Мунке.

Керував обороною Чернігова (очолював деблокуючий удар) князь Мстислав Глібович. За різними версіями, він був чернігівським князем, новгород-сіверським або одним з чернігівських князів. Але разом з тим, більшість дослідників визнають, що очолювані ним сили не зводилися тільки до його власної дружини. У період монгольського нашестя на Русь загинули декілька чернігово-сіверських князів: загибель сина Романа Ігоровича Михайла і онука Володимира Ігоровича Святослава Всеволодовича Л. Войтович пов'язує з литовським походом; загибель Бориса, Давида, Андрія і Святослава вщижских, синів Володимира Святославича, — з обороною власного князівства в 1239 році[8]; можливу загибель Михайла, Аникема, Романа та Івана Глебовичів, братів Мстислава та Івана Івановича, онука Романа Ігоровича — з навалою монголів на Чернігово-Сіверське князівство в 1239—1240 роках.

Скласти більш точне уявлення про чисельність руських військ на початку XIII століття можуть допомогти звістки про участь у походах на Орден мечоносців руських військ чисельністю 12-20 тисяч чоловік у період 1219—1223 років.

Хід облоги

Точна тривалість облоги з руських літописів невідома.

Деякі дослідники говорять про підходи військ Мстислава з боку землі радимичів через єдиний сухий прохід серед суцільних боліт, що оточували Чернігів, у фортеці Звеничів.

До наших днів дійшло літописне оповідання про подробиці облоги (Люто бо бЕ бій біля Чернігова, оже і таранъ на нь поставиша, меташа бо каменемь півтора перестрЕла, а камінь, якоже можаху 4 мужі силнии подъяти) копіює розповідь про облогу Чернігова Данилом Галицьким у 1234 році[9].

Подальші події

Слідом за взяттям Чернігова поява Мунке на лівому березі Дніпра навпроти Києва і невдалі переговори з киянами про здачу дослідники, які вважають керівниками розорення Чернігово-Сіверського князівства Батия та Берке, називають рекогносцировкою і вказують, що у зв'язку з зайнятістю Мунке на Північному Кавказі він міг опинитися поблизу Києва не раніше березня 1240 року.

Михайло Всеволодович виїхав з Києва до Угорщини щоб укласти союз з королем Белою IV і скріпити його династичним шлюбом. Негативну відповідь на пропозицію здатися Мунке отримав від киян і пішов у степи. Після від'їзду Михайла до Києва приїхав Ростислав смоленський (вже у 1239 році[10]), але незабаром був вигнаний Данилом Галицьким.

Вже на початку 1240 року Угедей вирішив відкликати Мунке та Гуюка і західного походу (хоча, з урахуванням часу на проходження наказу, фактично вони рушили на схід лише на початку 1241 року, після розорення Києва), в числі цілей якого фігурували з нескорених на той момент регіонів тільки Київ, Польща та Угорщина[11].

Примітки

1. Храпачевский Р.П. Бытыево побоище [Архівовано 12 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
2. «Мир истории. Русские земли в XIII—XV веках», Греков И. Б., Шахмагонов Ф. Ф., «Молодая Гвардия», М., 1988(рос.)
3. Соловьёв С. М. История России с древнейших времён [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
4. Войтович Л. КНЯЗІВСЬКІ ДИНАСТІЇ СХІДНОЇ ЄВРОПИ [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]
5. Храпачевский Р. П. Бытыево побоище [Архівовано 12 січня 2015 у Wayback Machine.] по Юань-ши
6. Рашид-ад-Дин. Сборник летописей [Архівовано 16 квітня 2019 у Wayback Machine.]
7. Джувейни. История завоевателя мира [Архівовано 30 серпня 2018 у Wayback Machine.]
8. Однако, Вщиж был уничтожен монголами весной 1238 года.
9. Галицко-Волынская летопись. Архів оригіналу за 16 березня 2009. Процитовано 25 серпня 2018.
10. БРЭ, том «Россия», список правителей.
11. Сокровенное сказание монголов. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 25 серпня 2018.