Найсвіжіший коментар: 5 років тому2 коментарі2 особи в обговоренні
Ніяких східньослов'янських мов, як лінгвістичного феномену, не існує. Українська та білоруська мови лінгвістично належать до західньослов'янських мов, а російська — до південнослов'янських.— Це написав, але не підписав користувач 77.52.208.44 (обговорення • внесок) 00:15, 14 березня 2010 (UTC+2).--ConsigliereОбг11:28, 20 листопада 2013 (UTC)Відповісти
Річ у тім, що при оцінці спорідненості мов враховуються не тільки лексичні, але й граматичні і фонетичні ознаки. Оскільки території України і Білорусі тривалий час перебували в складі Речі Посполитої, у них помітніше західнослов'янський вплив. У літературній російській є значний відсоток церковнослов'янізмів. Але з погляду фонетики і граматики українська, білоруська і російська сильно відрізняються від решти слов'янських: у фонетиці для них характерні повноголосся, спільні рефлекси йотації, перехід початкового [є] в [о], перехід йотованого [д] в [дж] чи [ж], перехід носових у [я] чи [у], редукованих — в [е] чи [о], у граматиці — занепад минулих часів дієслова, використовування як минулого часу скороченого перфекта, практично ідентична парадигма відмінювання іменників (за винятком того, що 4-а відміна зникла в російській). --В.Галушко (обговорення) 20:34, 20 липня 2019 (UTC)Відповісти
Додана таблиця
Найсвіжіший коментар: 5 років тому5 коментарів3 особи в обговоренні
Стаття виглядала, як трохи не те. Описується спільність мов, а дані по цій спільності не наведені. Додав таблицю спільних рис. Неповну. Ще на пару рис не знайшов гарних прикладів. У літературі описується ще десяток рис, спільних для білоруської та російської мов. Не знаю, чи вистачить терплячки ще на неї.--Сарапулов (обговорення) 22:03, 12 березня 2016 (UTC)
Таки вистачило.--Сарапулов (обговорення) 07:43, 18 березня 2016 (UTC)Відповісти
@В.Галушко:Для двох мов це гарний приклад. Якщо його прикласти до чотирьох то виходить щось таке - прасціна простыня простирадло (також простирало) prześcieradło. Може, Ви можете запропонувати якийсь інший приклад? Бо у мене щось з ідеями погано.--Сарапулов (обговорення) 07:21, 22 липня 2019 (UTC)Відповісти
Найсвіжіший коментар: 1 місяць тому2 коментарі2 особи в обговоренні
Потрібно якось змінити формулювання останнього речення преамбули. Бо наразі воно порушує ВП:ЗВ в частині "Описуючи різні існуючі відмінності в підходах, не варто викладати висловлені позиції невеликої меншості, як думку більшості. Надавати надмірного значення точці зору явної меншості або викладати в статті думки жалюгідної меншості — означає створити хибне уявлення про масштаб дискусії й тему статті в цілому.". Фактично ми маємо думку Галушка (скоріш за все, політично забарвлену, з огляду на українсько-російські стосунки і підсвідоме бажання розірвати будь-яку спільність із Росією навіть на рівні мов), яку опубліковано в одному АД, але яка від цього не перестає бути думкою Галушка. І цю думку викладено так, ніби це загальновідомий беззаперечний факт --Unikalinho (обговорення) 06:59, 24 квітня 2023 (UTC)Відповісти
У кінці преамбули наведено цитату із статі «Українці» з «Енциклопедії історії України» Автор статті Галушко К.Ю.
Сучасне мовознавство заперечує існування стадії спільної східнослов’ян. мови, тому віднесення укр. мови до "східнослов’янських" також є радше даниною академічній традиції.
З точки зору ВП:АД зауважень немає, крім одного – Галушко історик а не лінгвіст.
По-перше, сучасна українська мова за сукупністю ознак класифікується як східнослов’янська. Особливо доступно це викладено у Півторака. Він же пояснює чому українська мова не є західнослов’янською.
По-друге, «східнослов'янський діалектний ареал» як його назвав Півторак, цілком існував з першого віку до н.е. до четвертого віку н.е. А Мозер із Залізняком стверджують існування єдиної літературної чи канцелярської мови на території Русі.
Ви бачите певні, дуже суттєві прикмети, котрі я не знайшов, а взяв з книжки відомого високоповажного російського мовознавця Андрія Залізняка. Це деякі з тих прикмет, дуже давні та суттєві для всього слов’янства. Ці суттєві різниці стосуються всіх мовних рівнів. З іншого боку, звісно, новгородські берестяні грамоти не являють собою єдиний корпус новгородської мови Середньовіччя. Тобто новгородські середньовічні тексти є дуже різними. Багато з цих текстів зовсім не написані автентичною мовою Новгорода. Вони написані мовою, що є набагато ближчою до мови інших пам’яток з інших регіонів Давньої Русі. І тут Залізняк каже, що все вказує на те, що в Новгороді, і не лише там, побутувала якась мова, що її він називає так: «наддиалектная форма русского языка». І багато що вказує на те, що пан Залізняк має рацію. Якщо це «наддиалектная форма русского языка», тоді все ж таки якесь підґрунтя має бути. Оскільки ми знаємо, що справжня мова середньовічного Новгорода так суттєво відрізняється від усього іншого, що ми бачимо на східнослов’янському мовному просторі Середньовіччя, то багато що вказує на те, що підставою цієї наддіалектної форми давньоруської мови є слов’янський діалект, яким говорили в середньовічному Києві.
Щодо необхідності прибрати цю цитату у мене вийшла суперечка з патрульним Lanamy. До згоди ми не дійшли. Кому цікаво, із перепискою можна ознайомитись тут .