Нітокріс Вавилонська

Нітокріс Вавилонська
Народилася	550 до н. е.
Померла	6 століття до н. е.
Країна	Вавилон
Діяльність	суверен
Титул	королева^[d][1]
Посада	Цар Вавилону^[d]
У шлюбі з	Набонід

Бенкет Валтасара, художник Вашингтон Оллстон, 1817. Цариця в цій історії, зображена між Даниїлом і Валтасаром, ідентифікується як Нітокріс.

Нітокріс Вавилонська (бл. 550 до н. е.) — маловідома цариця-регент[2] Вавилона, описана Геродотом у його праці Історії. Згідно з Геродотом, серед правителів Вавилону було дві жінки: Семіраміда та Нітокріс.[3] Нітокріс приписуються різні будівельні проекти у Вавилоні. Вона також відома тим, що обманула Дарія I, розмістивши свою гробницю над брамою так, щоб жоден перс не міг пройти під нею. За легендою, Дарій був зваблений загадковим написом, який був пасткою для жадібних царів.[4][5]

Згідно з Геродотом, Нітокріс була дружиною Набоніда (Гр. Лабінет), проти сина якого Кір Великий здійснив військову експедицію.[6] Дугерті та Больєв визначають цього сина як Валтасара.[7]

Існує припущення, що Нітокріс могла бути царицею в історії про Бенкет Валтасара, і її ідентифікують як таку в ораторії Генделя Валтасар.

Ідентифікація Нітокріс

Пропонувалися різні гіпотези щодо ототожнення Нітокріс з іншими відомими історичними особами:[8]

• Накія, дружина Сін-аххе-еріба, відома своїми будівельними проектами
• Адад-хаппа, мати Набоніда
• Невідома дружина або дочка Навуходоносора II. Ця версія є найпоширенішою.[9]

Існує припущення, що Набонід одружився з дочкою Навуходоносора II, і цей шлюб міг бути укладений за впливом його матері. Такий зв'язок міг би пояснити сходження Набоніда на трон, а також те, що Валтасар у деяких історичних традиціях, таких як Книга Даниїла в єврейській Біблії, описується як нащадок Навуходоносора II.[10] Вільям Шіа припускав, що Нітокріс могла бути дружиною Набоніда та матір'ю Валтасара.[11]

Примітки

1. Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
   d:Track:Q18608895d:Track:Q2077283d:Track:Q12439d:Track:Q4768240d:Track:Q107407429d:Track:Q105802405
2. Smith, Philip (1871). The Ancient History of the East: From the Earliest Times to the Conquest by Alexander the Great : Including Egypt, Assyria, Babylonia, Media, Persia, Asia Minor, and Phoenicia (англ.). Harper. с. 344. Herodotus (i. 185) ascribes these works to Nitocris, whom he clearly regards as a queen regnant, and whom he makes the mother of "Labynetus" (i. e., Nabonadius) the last king of Babylon (i. 188).
3. Геродот. Історії. Classics dept. Массачусетський технологічний інститут.
4. Notes and Discussions Darius and the Tomb of Nitocris Jstor.org
5. Геродот, Історії I.185
6. Dougherty, Raymond Philip (2008). Nabonidus and Belshazzar: A Study of the Closing Events of the Neo-Babylonian Empire. Юджин, Орегон: Wipf and Stock Publishers. с. 38, 40—42, 65. ISBN 978-1-55635-956-9. Citing Herodotus, Історії, 1.188
7. Beaulieu, Paul-Alain (1989). The Reign of Nabonidus King of Babylon 556-559 B.C. Нью-Хейвен та Лондон: Yale University Press. с. 80, 81. ISBN 0-300-04314-7.
8. Релліг Вольфганг, Nitokris von Babylon, у Beiträge zur Alten Geschichte und deren Nachleben, Festschrift F. Altheim zum 6.10.1968, Берлін, 1969, с. 128
9. O. E. Равн, Опис Вавилону Геродотом. Копенгаген, 1942, с. 76.
10. Boardman, John; Edwards, I. E. S.; Sollberger, E.; Hammond, N. G. L. (16 січня 1992). The Cambridge Ancient History (англ.). Cambridge University Press. с. 244. ISBN 978-0-521-22717-9.
11. Shea, William H. (1982). Nabonidus, Belshazzar, and the Book of Daniel: an Update. Andrews University Seminary Studies. 20 (2): 133—149.