|
Нікола Ракітін
Нікола Ракітін (болг. Никола Ракитин; нар. 6 червня 1885, Трудовець — пом. 2 травня 1934, Реброво, Болгарія) — болгарський поет.  БіографіяНародився 6 червня 1885 року в селі Лажане поблизу Софії. Закінчив слов'янську філологію в Софійському університеті (1908). Брав участь у Першій світовій війні. Працював учителем у Плевені (1908-1933). Директор Музею військово-історичного мистецтва у Плевені (1933–1934). Невдовзі його несправедливо звинувачують у зникненні цінностей з музею, Ракітін наклав на себе руки 2 травня 1934 року, кинувшись з поїзда в тунелі. Самогубство Ракітіна широко висвітлювалось в пресі, так як в усьому звинувачували керівництво Міністерства оборони. Ця подія також пов'язана зі звільненням міністра оборони Александра Кісьова кілька днів по тому. ТворчістьВперше був надрукований в 1906 році в журналі болг. «Демократически преглед». Поезія Ракитіна в основному пейзажна. Його колекція віршів «Размирни години» — це протест проти війни та насильства над людиною. Співпрацював з журналами «Българска сбирка», «Просвета», «Съвременна мисъл», «Листопад», «Златорог», «Българска мисъл» та газетою «Светлоструй».
ПосиланняДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
