Александар Кісьов

Александар Кісьов
болг. Александър Николов Кисьов
Файл:BASA-373K-1-710-1-Aleksandar Kisyov, 1931—1932.jpeg
Народження10 червня 1879(1879-06-10)
Елена
Смерть26 грудня 1964(1964-12-26) (85 років)
Софія
КраїнаБолгарія Болгарія
ОсвітаВійськове училище (Софія)
Військова академія (Франція)
Званнягенерал кавалерії
КомандуванняЛейбгвардійський кінний полк
Війни / битвиВітчизняна війна (1913)
Друга Балканська війна
Перша світова війна

Александар Кісьов (болг. Александър Николов Кисьов; нар. 10 червня 1879, Елена) — 26 грудня 1964, Софія — болгарський офіцер (генерал кавалерії).

Біографія

Народився 10 червня 1879 в місті Елена.

1898 закінчив Військове училище в Софії і 1899 отримав звання лейтенанта.

Як молодший офіцер, призначений на посаду в ескадроні лейб-гвардії, де 1903 отримав звання старшого лейтенанта.

Незабаром відряджений до Франції, де закінчив Військову академію 1906. 31 грудня 1906 випускався як капітан. 19071908 служив у почті царя Фердинанда I як військовий наставник Бориса III.

У період з 1910 по 1911 був військовим аташе в Белграді.

2 серпня 1912 отримав звання майора, а потім в період з 1912 по 1913 — військовий аташе в Бухаресті.

Вітчизняна війна (1913)

Під час Другої Балканської війни (1913) є керівником оперативного відділу в штабі об'єднаної 4-ї і 5-ї армій. Після встановлення миру в Бухаресті, в період з липня 1913 — по грудень 1913 був членом комісії по кордону з Сербією.

У 19141915 служив в лейб-гвардії кавалерійського полку, а потім інспектором у військовій школі. 15 серпня 1915 отримав звання підполковника.

Перша світова війна (1915—1918)

Під час Першої світової війни (19151918) був начальником Бургаського контрольно-пропускного пункту і в війні проти Румунії в 1916 був начальником штабу кінної дивізії генерал-майора Івана Колева. 14 жовтня 1917 отримав чин полковника. У період з 1918 по 1922 був начальником кавалерійської школи, начальником оперативного відділу штабу армії і командиром 1-ї піхотної бригади. З 1919 по 1930 очолював жандармерію.

26 березня 1925 отримав звання генерал-майора, а 15 травня 1930 звання генерал-лейтенанта. З 31 січня 1931 по 9 травня 1934 був призначений військовим міністром. 9 травня 1934 отримав звання генерала кавалерії і звільнений з армії.

Помер 26 грудня 1964 в Софії.

Нагороди

Джерела

  • Недев, С., Командването на българската войска през войните за национално обединение, София, 1993, Военноиздателски комплекс «Св. Георги Победоносец», с. 175