Норвезька марка
Норвезька марка (норв. Norge Marck) — давня грошова одиниця королівства Норвегія, яка карбувалася під управлінням королівства Данія в період з 1523 по 1788 рік. Перша карбована марка з'явилася за часів регентства останнього римо-католицького архієпископа Олафа Енгелбректсона (1523–1537 роки).[1] Остання монета в марках була викарбувана у 1788 році. Марка остаточно була вилучена з обігу під час грошової реформи 1873 року. ІсторіяПерші монети Норвегії, названі пеннінгами, відомі ще з кінця X століття, карбовані Олафом I (995–1000 роки). Тонкі срібні монети проіснували в обігу до XVI століття. Наприкінці XV століття, під час правління Ганса I (1483–1513 роки), була застосована Любекська грошова система, а за еталон для виготовлення срібних монет стала слугувати Кельнська марка вагою 233, 856 грами. У той період правління Ганса І в обігу з'явилися скіллінги та ріксдалери. Згідно з грошовою системою 1 ріксдалер = 6 марок = 96 скілінгам; 1 марка = 12 скіллінгів = 192 пеннінгам. 1517 року король Норвегії Кристіан II почав боротьбу за Швецію проти Данського управління, яка закінчилася, роками пізніше, поразкою і бунтом проти нього як місцевої аристократії, так і селянських громад. Водночас на трон у Швеції зійшов Густав I Ваза. Кальмарська унія припинила своє існування. 1523 року королем Данії був оголошений Фредерік І, а Кристіан II змушений був утікати до королівства Нідерландів. Регентом Норвегії був оголошений архієпископ Олаф Енгелбректсон. У 1531 році, намагаючись повернути собі корони Данії та Норвегії, Кристіан II на чолі війська захоплює Християнію, однак опиняється в довготривалій облозі у фортеці Акерсхус. 1532 року війська Кристіана II зазнали поразки і були змушені покинути місто, а Християн II знову повертається до Нідерландів. Після перемовин з королем Данії Фредеріком І Кристіана II зраджують і ув'язнюють на 12 років до Сенеборзького замку. У вересні 1536 року, за підтримки лютеранської церкви, данський король Кристіан III захопив владу в Норвегії, а Олафа Енгелбректсона було відправлено на заслання. Після деяких невдалих спроб повстання у лютому 1537 року Олаф Енгелбректсон помер.[2] За часи регентства останнього римо-католицького архієпископа Олафа Енгелбректсона[en] (1523–1537) карбуються скілінги та перші норвезькі марки. 1532 року Кристіаном II в облозі карбувалися тимчасові марки-кліпери з високим вмістом срібла, яке виплавляли з церковного посуду та інших предметів. [2][3] На норвезькому острові Їмсея (норв. Gimsøya) на мідних копальнях комуни Сельюр активно видобували мідь і срібло. 1546 року в монастирі Скіен карбують перші ріксдалери зі стабільним вмістом срібла, який не змінювався до введення 1813 року ріксбанкталерів[4][5]. 1626 року в Кристіанії (з 1925 року місто Осло) заснували монетний двір, який використовував для карбування монет срібло з копальні Конгсберг. 1686 року монетний двір перенесли до міста Конгсберг поблизу Конгсберзького срібного родовища, щоб на місці видобутку срібла карбувати монети. 1660 року викарбувано золотий дукат для торгових зв'язків з іншими країнами[6][7]. 1788 року монети в марках карбували востаннє, хоча до десяткової монетної реформи 1873 року їх використовували як розрахункові одиниці. Були викарбувані монети номіналом 6 марок. До 1814 року норвезькі монети дозволялося карбувати лише в ім'я данського короля. Монети
Див. такожПримітки
Джерела
|